Марічка. Київ. Зрада. Галина Горицька
нехай мені заперечить більша частина моїх сестер (бо в інтегральному світі всі поєднані, і кожна жінка, я так відчуваю, частина мене, моя сестра по народженню), що це сакральна функція жінки і все таке… Але ж ми за рівність? І потім, хто сказав, що чоловіки не отримують задоволення від своєї роботи? Але вона оплачується. Ось у чому різниця.
Тому так важливо показати, особливо дитинчаті чоловічої статі, як важливо й логічно в житті поєднатися з іншими людьми, щоб досягнути гармонії з усією природою. ВЗАЄМОДІЯ. Поняття «вищої сили», що керує всіма нами й об’єднує в сучасному, інтегральному суспільстві.
Поступово ми пізнаємо спільну природу, розкриваємо, що керує нею одна сила – вища. Та, котру так прагнув розкрити Альберт Ейнштейн. Та, котру так важливо осягнути й відчути чуваку, що у фертильному віці зіткнеться зі спільним побутом і дітонародженням і не знатиме, що із цим робити.
Наразі нам відомі чотири сили природи: електромагнетизм, гравітація, сильні й слабкі ядерні зв’язки. І ми вже стоїмо на порозі відкриття п’ятої сили, що проявляється в нашому світі як «материнська». Саме її властивість домінує наразі в природі – властивість загальної світобудови, якою керує сила віддачі й повної взаємодії. Взаємодія усього з усім. Саме її для нашого добробуту й правильного виховання дітей і їхньої адаптації до нової реальності з’єднання в інтегральній природі нам важливо зрозуміти – цю, нову силу, що розкриває нам природу речей. Дослідити й зрозуміти її розумом без фанатизму, містицизму й релігійності.
Якщо всі внутрішні якості, вроджені здібності й виховання формуються з трьох до чотирьох років, то все майбутнє індивіда закладається в ньому із шести до дев’яти років. Саме тоді, коли він починає сприймати вплив суспільства й максимально доповнює в собі набуте попереднє виховання. Дитина – як губка. Кожна хвилина дитинства – на вагу золота й прирівнюється до року постпубертатного періоду. Після дев’яти індивід може тільки розвивати свої враження про світ та максимум за умови гнучкої психіки – доповнювати їх.
Придивіться: яка особина чоловічої статі краще створює сім’ю – та, що народилася й зростала в патріархальному суспільстві, чи в сучасно-динамічному?; на природі, чи в агломерації мегаполісу?; в родині з кількома дітьми, чи сам-один у сім’ї?
Це – як тест Роршаха, згідно з яким, те, що індивід «бачить» у плямі, визначається особливостями його власної особистості. За однакових вихідних даних у плямі ваших стосунків чоловік вбачатиме саме те, що в нього заклали до чотирьох років: або перспективу пасторальних стосунків із білою скатертиною на столі під дачною яблунею й карапузами, що бігають навкруги, або страхітливу сумнівну фігуру з чорнил, що загрожуватиме його егоїстичній одинокості й завдаватиме фінансових збитків, бо дітей треба годувати, а дружині потрібна буде шуба.
Тому так важливо, щоб особистість дитини формувалася під впливом постійного відчуття взаємодії з групою близьких людей. Дитина не