Лише час підкаже. Джеффри Арчер
дядько Стен вранці вставав, йому завжди вдавалося розбудити всю родину. Ніхто не скаржився, оскільки чоловік був годувальником сім’ї, і в будь-якому разі він був дешевшим і надійнішим, ніж будильник.
Перший гамір, який чув Гаррі: траснули двері спальні. За цим тупотів дядько, він човгав скрипучою дерев’яною підлогою, спускався сходами й вивалювався у коридор. Потім ляскали інші двері, і дядько зникав у вбиральні. Якщо хтось іще спав, то хлюпання води, коли дядько Стен тягнув за ланцюжок, а потім іще двічі трахкання дверима, перш ніж він повертався в спальню, нагадувало, що Стен розраховує побачити свій сніданок на столі, коли увійде на кухню. Лише суботніми вечорами він умивався та голився перед тим, як вирушати в «Пале» або в «Одеон», куди він учащав. А ванну приймав чотири рази на рік – на початку кожного кварталу. Зате ніхто не звинувачував Стена, що той витрачає на мило свої важко зароблені гроші.
Мейзі, мама Гаррі, вставала наступною, вистрибуючи з ліжка за кілька хвилин після першого зачиняння дверей. До того часу, як Стен виходив із убиральні, на плиті вже стояв баняк із кашею. Бабуся долучалася вже незабаром і складала доньці компанію на кухні іще до того, як Стен займав своє місце на чолі столу.
Гаррі треба було зійти вниз упродовж п’яти хвилин після першого зачиняння дверей, якщо він сподівався отримати хоч якийсь сніданок. Останнім, хто прибував на кухню, був дідусь, який був такий глухий, що йому єдиному вдавалося проспати весь ранковий ритуал Стена. Цей розклад у побуті Кліфтонів зроду не змінювався. Коли є лише одна вбиральня, одна раковина й один рушник на всіх, порядок стає необхідністю.
До того часу як Гаррі хлюпав в обличчя холодною водою, його мати вже подавала сніданок на кухні: два грубо нарізаних кусні хліба, намащені смальцем для Стена, і чотири тоненькі скибочки – для решти членів сім’ї, підсмажені – якщо в лантусі, що наповнювали по понеділках, залишалося трохи вугілля. Коли Стен доїдав свою кашу, Гаррі дозволялось вилизати миску.
Великий брунатний чайник із чаєм завжди заварювали на плиті, і бабуся розливала напій у різноманітні горнятка через посріблене вікторіанське ситечко для чаю, яке успадкувала від своєї матері. На той час, як інші члени сім’ї сьорбали несолодкий чай, бо цукор був лише для особливих днів та свят, Стен відкорковував свою першу пляшку пива, яку зазвичай випивав одним ковтком. Потім він підіймався з-за столу і гучно відригував перед тим, як прихопити з собою пакунок з обідом, який бабуся готувала ще до сніданку: дві канапки з «Мармітом», ковбаса, яблуко, дві пляшки пива та згорток із п’ятьма цигарками.
Щойно Стен вирушав до доків, усі одразу ж затівали бесіду.
Бабуся завжди хотіла дізнатися, хто відвідував цукерню, в якій її донька працювала офіціанткою: що їли, що пили, де сиділи; рецепти страв, які готували на плиті в кухні, освітленій електричними жарівками, які не залишали після себе воскового сліду, не кажучи вже про клієнтів, котрі іноді залишали три пенси на чай, якими Мейзі доводилося ділитися з кухарем.
Мейзі