Лише час підкаже. Джеффри Арчер
найметкіший хлопчина з усіх, кого я будь-коли навчав. Хоча буває, що хтось із хлопчиків випадково й потрапляє до ґімназії, однак жодному з наших учнів зроду не пропонували вступити до школи Святого Беди.
– Є і ще щось, що вам потрібно знати, перш ніж прийняти рішення, – додав преподобний Воттс.
Мейзі стривожилася ще більше.
– Гаррі доведеться поїхати з дому на весь термін навчання, адже Святий Беда – інтернат.
– Тоді про це й мови бути не може, – виснувала Мейзі. – Я не можу собі цього дозволити.
– Це не стане проблемою, – заперечила панна Мандей. – Якщо Гаррі запропонують стипендію, школа не лише відмовиться від будь-яких грошових внесків, але й виплачуватиме йому стипендію десять фунтів на триместр.
– А хіба це не одна з тих шкіл, де батьки носять костюми та краватки, а матері не працюють? – запитала Мейзі.
– Іще й не таке, – видихнула панна Мандей, намагаючись пролити більше світла на тему. – Викладачі там носять довгі чорні хламиди й квадратні шапки на головах.
– І все ж, – наполягав преподобний Воттс, – принаймні Гаррі там не лупцюватимуть паском. Учителі Святого Беди набагато педагогічніші. Вони використовують для цього ціпки.
Не засміялася лише Мейзі.
– А якщо він не захоче піти з дому? – запитала вона. – Він уже звик до Меррівудської початкової школи і не захоче відмовлятися від місця старшого хориста у церкві Святого Різдва.
– Маю зізнатися, що моя втрата буде навіть більшою, ніж його, – зітхнула панна Мандей. – Але я впевнена, що наш Господь не захоче, щоб я стала на шляху такої обдарованої дитини винятково через свої власні егоїстичні бажання, – додала вона тихо.
– Навіть якщо я погоджуся, – сказала Мейзі, викладаючи свою останню карту, – це не означає, що й Гаррі на це пристане.
– Минулого тижня я спілкувався з хлопцем, – зізнався пан Голкомб. – Звісно, він боїться такого виклику, і якщо пригадаю достеменно слова, то він сказав: «Я хотів би туди піти, сер, але лише в тому разі, якщо ви вважаєте мене гідним». – Окрім цього, – додав учитель іще до того, як Мейзі змогла щось сказати, – він дав зрозуміти, що навіть не розглядатиме цю ідею, якщо не погодиться його мати.
Гаррі водночас був сповнений жаху і захвату від думки про вступний іспит, але так само був стурбований і тим, що може провалитися й дозволити розчаруватися стільком людям, які прагнули його успіху за межами дому.
Упродовж наступного триместру він не пропустив жодного уроку в Меррівуді, а коли повертався додому ввечері, то йшов прямо до спальні, яку ділив із дядьком Стеном, і там при світлі свічки годинами студіював предмети, про які раніше навіть не здогадувався, що вони існують. Траплялися навіть випадки, коли мати знаходила Гаррі, який заснув на підлозі, а розгорнуті книжки були розкидані навколо.
Уранці кожної суботи підліток продовжував навідувати Старого Джека, котрий, як виявилося, багато знав про школу Святого Беди і продовжував навчати Гаррі багатьох різних речей, ніби точно знав, де саме зупинився пан Голкомб.
По