Географічні відкриття. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
найпрекрасніші тканини, які вивозять до Єгипту та інших країн».
У країні берберійців Ібн Баттута познайомився зі звичаями місцевих племен, після чого переплив Червоне море і, рухаючись уздовж Аравійського берега, прибув у місто Зафар, що лежить на березі Індійського океану. Тут він побачив надзвичайно багату флору: бетель, кокосові пальми й інші дерева утворювали розкішні ліси. Подальший шлях Ібн Баттути проходив уздовж берегів Східної Аравії і Південного Ірану – районів, де розташовувалися найбільші середньовічні арабські порти. Подорожуючи ними, він зустрів багатьох купців різних національностей, які розповідали йому про далекі землі й усіляку дивину, що її бачили під час своїх подорожей.
Відвідавши ще кілька міст південного Ірану, у тому числі й найбільший морський порт Лар, Ібн Баттута вирушив на Ель-Бахрейн – острів, що славився своїми перлами. «Місце лову перлів, – писав він, – розташоване між містами Сіраф і Бахрейн у тихій затоці, подібній до широкої річки. У квітні і травні прибуває сюди велика кількість човнів з ловцями перлів і перських купців. Перед кожним пірнанням у воду ловці перлів надягають маску з черепашачого панцира, з якого також роблять кліщі, що служать для затискування ніздрів. Потім обв’язуються шнуром і поринають у воду. Ловців розрізняють за тривалістю перебування під водою, деякі з них у стані пробути під водою (протягом дня) годину, дві і навіть більше».
Подорож «слідами Синдбада-морехода» закінчилася в Ель-Хасі, на Аравійському узбережжі Перської затоки. Звідти мандрівник уже втретє дійшов до Мекки, а далі – до Каїра. Цікаво, що більшість подорожей Ібн Баттути зовсім не нагадує походи. Зазвичай він подорожував з комфортом, у супроводі цілого каравану. Він веде успішну торгівлю, іноді стає на службу до місцевих правителів.
Наступною метою Ібн Баттути стала Золота Орда, шлях до якої був добре відомий арабам: через Сирію й Малу Азію до берегів Чорного моря (Криму), а потім – через причорноморські степи. Як і завжди, подорож до місця призначення була для мандрівника не менш важливою, ніж кінцевий пункт його мандрівки. Ібн Баттута вирушив до Каїра, звідти – в Сирію, Єрусалим, Тріполі, Анатолію, де одновірці влаштували йому гідний прийом. У Малій Азії Ібн Баттута відвідав найбільші міста – Конью, Сивас, Денізлі та Синоп, які вразили його розкішшю палаців, мечетей і базарів. У Ерзурумі йому показали метеорит вагою 620 фунтів. У Синопі мандрівник сів на корабель і поплив до Генуезької колонії Кафи (нинішня Феодосія). Ібн Баттута назвав Кафу портом світового значення, але все-таки головним портом Криму він вважав Судак, його він визнає однією з «п’яти гаваней світу».
Оглянувши майже весь Крим, великий мандрівник через Солхат (Старий Крим), що правив за місце перебування намісника Золотої Орди, і причорноморські степи вирушив до берегів Волги, в Астрахань. Волга щиро здивувала його як одна з найбільших річок у світі. Взимку, коли крига вкривала її, вона перетворювалася на зручний шлях до Золотої Орди. Ібн Баттута залишив чи не найцікавіший та найдокладніший