Географічні відкриття. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
багатого арабського купця, що побував у далеких країнах. На знак особливого визнання Кутб ал-Мулк запросив купця до себе в палац. Ібн Баттута щиро віддячив хазяїну: «підніс йому раба, коня, небагато ізюму і мигдалю – найкоштовніші подарунки для жителів цієї країни, оскільки ізюм і мигдаль сюди доставляють з Хорасана».
Сорок днів шляху з Мултана в Делі перетворилися для Ібн Баттути на справжнє свято. З караваном було надіслано двадцять кухарів, які дбали про їжу для почесного гостя. В Делі подорожани прибули у вересні 1333 року. У ті часи місто було столицею великого султанату, що поширив свою владу на значну частину півострова Гіндустан (так називали Індостан). Султан Мухаммед-шах, володар цієї країни, справив на Ібн Баттуту враження божевільного: він втілював один за одним дивні проекти (заміна металевих грошей шкіряними, перенесення столиці), які погано впливали на економіку країни. Арабський мандрівник дав султану кілька цінних порад, до того ж володарю було цікаво із Ібн Баттутою, тому невдовзі він був призначений на посаду каді, діставши таким чином землю і грошові доходи. Служба при дворі дозволяла ближче познайомитися зі всіма особливостями життя султанату і його правителя.
Пустеля Тар на кордоні Пакистану та Індії
Проте і милість тирана, і його гнів – речі непередбачувані. Невдовзі султан запідозрив Ібн Баттуту в змові. Приводом для цього стало те, що мандрівник відвідав відомого пустельника шейха Сахаб ад-Діна, що жив в печері неподалік від столиці. Коли шейх потрапив у немилість до султана й опинився у в’язниці, слідом за ним під варту потрапили й усі, хто відвідував його, у тому числі – Ібн Баттута. Щоб уникнути гніву Мухаммеда, арабський мандрівник змушений був залишити свою посаду і зробився факіром. Але Мухаммед зненацька перемінив гнів на милість – і призначив його посланником у Китай.
У 1342 році посольство рушило в дорогу. У супроводі двох тисяч вершників Ібн Баттута повіз подарунки китайському імператору. Але доля послала йому важке випробування: на караван напали індійці, пограбували його, а сам Ібн Баттута потрапив у полон. Скориставшись недбайливістю охоронців, він утік і протягом семи днів блукав, не знаючи, де він перебуває. На щастя, він зустрів одного негра, який привіз його в Делі, у двір імператора.
Мухаммед, довідавшись про невдачу свого посланника, не розгнівався, а спорядив нову експедицію.
Для морської подорожі Ібн Баттута найняв тридцять джонок і навантажив на них подарунки для китайського імператора. Але сталося нове лихо: уночі розігралася буря, всі джонки були розтрощені, а дарунки Мухаммеда пішли на дно. Сам Ібн Баттута був у ту ніч на березі, бо хотів завітати до мечеті перед тривалою подорожжю. Це врятувало його від жорстокості моря, але не допомогло б погамувати гнів султана, який вже вдруге втрачав значні скарби. Тому мандрівник вирушив через Каулем у Хінаур, став на службу до тамтешнього правителя і невдовзі навіть брав участь у скоренні Сінгапура. Владнавши