Українські прислів’я і приказки. Отсутствует
мила в душу лізе.
Уже язик такий, як вулична китайка.
Куди вітер, туди й він.
Крутиться, як тріска в ополонці.
Його і в ступі товкачем не влучиш.
Зробив (або: Був) Хома, та й дома нема.
В'ється, як гадина.
Вертить хвостом.
Крутить хвостиками.
Вертиться, як чорт в бочці.
Крутить, як циган сонцем.
І нашому Богу, і вашому.
Він ні нам, ні вам.
Поможи, Боже, і нашим, і вашим!
– Помагай, Біг, нашим!
– А котрі ж ваші?
– Котрі подужають!
За тим Боже, хто зможе.
Хто дужчий, той лучший.
Двом богам ніколи не молитись.
Перед паном Хведором, розходився ходором (кланяється, та ще не знати перед ким).
У свято дзвониш (догоджає значним).
Сюди гав – туди дзяв (і нашим і вашим).
Бач, який викрутень.
По кривому шляху поїхав.
Підлазить, як чорт під монастир.
Його і в ложці не піймаєш.
І в корці води не піймаєш.
Його і в окропі на піймаєш.
Його і в ступі не влучиш.
Замкни перед чортом двері, то він тобі вікном.
По правді роби, по правді й очі повилазять.
У тихому болоті чорти плодяться (водяться, живуть).
Тиха вода людей топить, а бистра тільки лякає.
Тиха вода греблі рве.
– … вода береги ломить.
– … а бистра гатить (тамує).
Од тиха все лихо.
З тихеньких все лихо встає (виходить). Ходить, як овечка, а буцкає, як баран.
Телят боїться, а воли краде.
Не кождий слабий, що стогне.
Не кожний спить, що храпить.
Знишка та зтишка.
Спідтишка греблі рве.
Так як та свиня: стишка мішки рве.
Спідтишка литки рве.
Мов собака спідтишка.
Вліз, як сучка у глечик.
Гляне – молоко скисне.
Зігнувсь у три погибелі (від лиха, або прикидається).
Зашморгом цей дивиться.
Очима світить, а (або: Ет, в очі світить, а поза очі) боком душу тягне.
Потайного собаки треба гірше боятися (або: гірше бійся).
Інший в ноги кланяється, а за п'яти кусає.
Чоловік нічого: так собі – маленька собачка.
Скулився, стулився… гей, пес! ще й хвіст підтягнув (піджав).
Собачого трохи, та ще й потайний.
Добрий був би чоловік, та собаками підшитий.
Собаками підбитий.
Лисом підшитий, псом підбитий.
Жметься, гнеться – як кулявий дідько.
Він і вкусить, і меду дасть.
Вкладається, як чортяка в мисочку.
На язиці мід, а під язиком лід.
Ей, стережися тої омани, як вогню.
Та то ще, гляди марево! Марево, паноче, увесь світ мороче.
Були такі дурні, що нас