Диктатор. Сергій Постоловський
днем вони набираються нахабності, ведуть себе впевнено, по-хазяйськи розповсюджують свою владу, беруть у полон людей, тварин і навіть сірі панельки та хрущовки, що залишились у спадок українцям з часів Радянського Союзу.
Томас Лейл був у гарному настрої. З першого дня він прийняв рішення діяти впевнено, проте непомітно. Зайвий галас був недоречним. У тій справі, яку доручив йому Майкл С’юті, були лише одні запитання без жодної відповіді чи хоча б підказки. Томас мав діяти старою тактикою спроб та помилок, йти крізь українські джунглі пов’язаних і конфліктуючих між собою інтересів, широкими кроками грати на випередження в умовах ресурсної обмеженості, оглядатися і нервувати, адже у країні тотальної недовіри, цілковитої підозрілості та агентів, що представляли інтереси різних держав і груп впливу, бути непоміченим залишалось справою філігранною, витонченим мистецтвом нелегальної роботи, якому його вчив старий Майкл С’юті.
Минуло три роки і сім місяців після смерті дядька Френка, а його мама померла ще раніше – у перший рік правління президента Обами. Томас Лейл залишався один серед мільярдів людей, з якими його зв’язував Майкл С’юті. Для Томаса він був наче батько, вчитель, друг і керівник в усьому, що стосувалося життя Лейла. С’юті зліпив з молодого Томаса ефективну машину, готову до виконання наказів, в яких мораль і етика не грали жодної ролі. З часом Томас задумувався над своїм життям, над тим, яким воно могло бути, якби не дядько Френк та його старий товариш на прізвище С’юті. Але то все були думки, мінливі марева, що ніколи не стануть дійсністю, адже вони приречені жити тільки в голові Томаса Лейла, в його потаємних бажаннях, глибинах підсвідомості, що часом прагнули іншого, але розуміли безуспішність власних перспектив.
Американець оселився в апартаментах на Лівому березі Дніпра. З вікон він бачив річку і пагорби, Батьківщину-Мати та куполи Києво-Печерської лаври. Він стояв і дивився на той дивний краєвид, що жив за Дніпром, на іншому його березі, належав не йому і не його народові, тому що за роки, що минули з тих жорстоких пострілів на Майдані, Америка так і не змогла отримати повноцінний вплив над Україною. Вашинґтон наполегливо нагадував українській владі про себе, але вона – та влада тільки дратувала своєю недисциплінованістю та схильністю до брехні, аби виправдати тим самим кредити і фінансові допомоги, що мали йти на реалізацію яких вже за рахунком реформ. Росія активно працювала на території України. Вона вдалася до підкупу, шантажу, маніпуляцій, брехні, вбивств і терористичних актів, аби утримати Україну в своїй орбіті, а в ідеалі розділити її, аби таким чином установити новий статус-кво у Європі. Росія була амбітна, агресивна, дика і ображена своїми ж керманичами величезна країна, що останніх два десятиліття поспіль експериментувала над народом, який вірив у власну велич та силу, спиваючись під парканом, проте свято слідуючи імперським постулатам свого жорстокого правителя.
Конец ознакомительного