Обирай себе. Як подолати страх та сумніви на шляху до повноцінного життя. Эмбер Рэй
target="_blank" rel="nofollow" href="#i_006.png"/>
«Я хочу______________, але боюся, що ніколи цього не отримаю»: страх
Звісно, всі ми хочемо проживати своє справжнє життя. Безперечно, ми хочемо задовольняти свою допитливість, висловлювати власну правду й цікавитися справді значущим. Та все ж таки багато людей, які звертаються до мене, запитують, як вони можуть робити лише це. Хтось застряг на «тупиковій» роботі й шукає ціль. Інший перебуває на вершині кар’єри й почувається «самозванцем». Дехто вже почав здійснювати свої мрії, але йому бракує впевненості. Ще хтось почувається дуже розбитим через те, що його бізнес, проект чи роман провалився, і він переконаний, що вже ніколи не зможе побудувати таке знову. Незважаючи на унікальність кожної людини, головне запитання завжди те саме: «Я хочу _______________, але боюся, що ніколи цьо го не отримаю».
Я хочу…
Іти за покликом серця.
Знайти справжнє вічне кохання.
Зайнятися найкращим сексом у житті.
Побачити кожен куточок світу.
Виховати дитину так, щоб у неї було краще життя, ніж у мене.
Використовувати свій голос.
Розбагатіти.
Пізнати себе.
Запустити бізнес.
Привести себе в найкращу фізичну форму.
Розкрити свою сексуальність.
Бути в моменті.
Словом, ви зрозуміли.
І далі люди запитують про інструменти, практики й способи позбутися свого страху, щоб нарешті досягнути бажаного.
Мені це знайомо. Я не одразу зрозуміла, що, коли мені лячно, коли страх пульсує в жилах, це не означає, що щось погано. Страх мені не ворог і не сила, з якою потрібно вести війну, намагаючись здолати її. Страх вбудований у нашу систему вже протягом мільйонів років як механізм для нашої ж безпеки. Наша мета полягає не в тому, щоб позбутися його чи спробувати змінити. А в тому, щоб прийняти цей голос і навчитися з ним жити. Щоб розглядати страх як нагадування про те, що ми живі.
Тож, коли ви клякнете від страху, пам’ятайте:
1. Це означає, що вам не байдуже.
2. Ви перебуваєте на межі зростання.
Запам’ятайте як правило: що гучніший голос страху у вашій голові, то ближче ви підходите до чогось справді цінного. Якби ви почувались абсолютно впевнено й комфортно, ви не розвивалися б і не зростали. Ви не прямували б до створення життя, яке повністю відображає вашу справжню суть.
Можливо, ви бачили в мережі відоме зображення Джессіки Гейґі. За допомогою простого малюнка вона показує, що саме за межами зони комфорту відбуваються чарівні речі. Я ОБОЖНЮЮ роботу Джессіки, але ось мій варіант:
Коли я виходжу із зони комфорту, то зовсім не почуваюся «чарівно». Принаймні не одразу. Спершу – сумбурно. Незручно. Страшно. Голос тривоги в моїй голові виходить з-під контролю й волає про безпеку. Я починаю себе критикувати, переосмислювати все, переживати весь спектр емоцій і прагнути втекти. Ось чому, заснувавши власну справу, я й далі розглядала вакансії. Ось чому, отримавши кілька різких відгуків, я відклала написання книжки на РОКИ.