Небезпека «Дому на околиці». Агата Кристи
немає підстав бажати «маленькій Нік» смерті. Її майно? «Дім на околиці»? Він відійде кузенові, але чи так уже потрібен йому заставлений-перезаставлений, старий і дуже ветхий будинок? Для нього це навіть не родинне гніздо, адже він, не забувайте, не Баклі. Треба, звісно, зустрітися із цим Чарльзом Вайзом, але така версія здається фантастичною.
Далі мадам – нерозлийвода-подруга – з її дивними очима й аурою заблудлої Мадонни…
– Ви теж її відчули? – злякано запитав я.
– Як вона може бути до цього причетна? Назвати у розмові з вами власну подругу брехухою – c’est gentille, ça![38] Нащо вона вам це сказала? Боїться того, що може розповісти нам Нік? Про щось, пов’язане з машиною? А чи просто прикрилася цим і насправді побоюється чогось іншого? Чи дійсно хтось пошкодив гальма, і якщо так, то хто? І чи відомо їй це?
Далі красунчик-блондин, містер Лазарус. Як він у це вписується – грошовитий, із тим своїм шикарним авто? Та чи й може він бути хоч якось причетний? Старпом Челленджер…
– …Тут ні до чого, – миттю втрутився я, – за це поручуся. Справдешній pukka sahib[39].
– Він, поза сумнівом, і справді отримав те, що ви називаєте «гарною школою». На щастя я, іноземець, вільний від таких упереджень і проводжу розслідування без огляду на них. Хоча, мушу визнати, мені досить складно пов’язати старпома Челленджера з такою історією. Я, власне, не бачу, як він може бути замішаний.
– Звісно, не може, – з почуттям мовив я.
Пуаро задумливо подивився на мене.
– Дивно ви впливаєте на мене, Гастінґсе. У вас до того немає нюху на правду, що мені так і кортить пустити вас по сліду, а самому податися в протилежному напрямку! Ви саме той прекрасний тип людини, – чесної, довірливої, гідної, – яка неминуче потрапляє в сіті кожного шахрая. Саме такі, як ви, вкладають заощадження в сумнівні нафтові родовища й наявні тільки на папері золоті копальні. Завдяки сотням вам подібних аферисти й заробляють на хліб насущний. Що ж, займуся-но я цим старпомом Челленджером. Ви пробудили в мене підозри.
– Любий мій Пуаро, – гнівно вигукнув я, – ви мелете несказанні дурниці! Людині, яка поблукала цим світом з моє…
– …Весь її досвід так і не пішов на користь, – сумно докінчив детектив. – Це неймовірно, але факт.
– Гадаєте, я досяг би успіху на своєму аргентинському ранчо, якби був тим довірливим дурником, якого ви змалювали?
– Не гнівайтеся, mon ami. Ви досягли величезного успіху – і ви, і ваша дружина.
– Белла, – сказав я, – завжди дослухається до моєї думки.
– Вона така ж мудра, як і чарівна, – мовив на це Пуаро. – Не будемо, мій друже, сваритися. Дивіться, онде попереду напис: «Гараж Мотта». Гадаю, це той, про який казала мадемуазель Баклі. Кілька питань – і правда про той інцидент проясниться.
Ми з належною поважністю зайшли всередину, і Пуаро, назвавшись, пояснив, що йому рекомендувала це місце Нік Баклі. Поцікавився кількома деталями щодо оренди автомобіля для пообідніх прогулянок, а відтак спритно перевів розмову на пошкодження, які не так
Як мило (
Непідробний джентльмен-британець (