Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль
тут – і взагалі – треба відмовитися від ґрунтовних критичних порівнянь із філософською традицією хоча би через обсяг цієї праці.
Перша частина. Сутність і пізнання сутностей
Перший розділ. Факт і сутність
§ 1. Природне пізнання і досвід
Природне пізнання починається з досвіду й залишається в ньому. Тож у теоретичній настанові, яку ми називаємо «природною», загальний горизонт можливих досліджень позначений одним словом: світ. Тому всі науки цієї первинної[3] настанови є науками про світ, і допоки панують лише вони, поняття «істинне буття», «справжнє буття», тобто реальне буття, – оскільки все реальне становить єдність світу – збігаються з поняттям «буття у світі».
Кожній науці як сфера її досліджень відповідає певна предметна царина, а всім її пізнанням, що тут означає правильним висловам, відповідають як джерела правильного обґрунтування певні споглядання, в яких предмети відповідної царини самодані і принаймні частково первинно дані. В первинній, «природній» сфері пізнання дає споглядання, всі науки про неї є природним досвідом, а первинно даним досвідом є сприйняття, зрозуміле у звичному сенсі. Мати первинно даним реальне, «усвідомлювати» і «сприймати» його в простому спогляданні – це одне те й саме. Первинним досвідом фізичних речей є «зовнішнє сприйняття», а пригадування та очікування – вже ні; первинним є досвід нас самих і станів нашої свідомості у так званому внутрішньому сприйнятті або самосприйнятті, а «вчування» в Інших і їхні переживання – ні. Ми «вбачаємо переживання інших» на підставі сприйняття їхніх тілесних виразів. Це вбачання через вчування є споглядальним актом, який дає, але дає вже не первинно. Хоча інший і його душевне життя й усвідомлюється у «самоданості» з власним тілом, але не так первинно, як воно.
Світ – це загальна сукупність предметів можливого досвіду та досвідного пізнання, предметів, які завдяки актуальному досвіду можна пізнати в правильному теоретичному мисленні. Тут не місце розглядати, який саме вигляд має метод досвідних наук, як він обґрунтовує власне право виходити за вузькі рамки прямої досвідної даності. Науками про світ, тобто науками природної настанови є всі у вузькому й широкому сенсі так звані природничі науки, науки про матеріальну природу, але також науки про живі істоти з їхньою психофізичною природою, тобто фізіологія, психологія тощо. Так само до цього належать всі так звані науки про дух – історія, науки про культуру, соціологічні дисципліни будь-якого ґатунку, при цьому ми поки можемо залишити відкритим, чи слід їх ототожнювати з природничими науками, а чи протиставляти їм, чи варто їх самих вважати природничими науками або науками істотно нового типу.
§ 2. Факт. Нероздільність факту та сутності
Досвідні науки є науками про «факти». Фундувальні пізнавальні акти досвіду покладають реальне індивідуально, вони покладають його як просторово-часове
Тут ми не розповідаємо жодних історій. Тому, коли йдеться про первинність, не треба думати про психологічно-каузальну або історичну генезу. Далі стане зрозуміло, який інший сенс ми маємо на увазі. Втім, кожен відразу відчуває, що передування емпірично-конкретного пізнання фактів будь-якому іншому, наприклад математично-ідеальному пізнанню, не мусить мати жодного об’єктивного часового сенсу.