Пер Ґінт. Генрик Ибсен
я вернувсь ще раз.
Що це? Вірли полетіли
Мов заворожені ким?
Он підіймаються вежі
З долу до неба мов дим…
З хмар і обривів палата,
Цитьте, це Ґінтовий дім.
Двері і вікна наостіж,
Радість вселилася в нім.
Виє з похмілля громада,
Піп б’є о стелю склянки,
Капітан луска свічада,
Служба розносить збанки.
Грають музики завзято.
Мамочко, цить, не воркоч!
Ґінт не числиться у свято,
Славу пожнеш хоч-не-хоч.
Чуєш, як гамір піднявся,
Гості гукають – де Пер?
Капітан п’є на здоров’я,
Піп краснословить тепер.
Сміло йди Пере в господу,
Розум твій славлять всі враз –
Славного Пере ти роду
Й будеш великим ще разі
Скаче вперед, але вдарившись носом об скельний виступ, паде й лежить без руху.
V. Картина
Згірок із великим листяним лісом, що шелестить від вітру. Крізь листя видно зорі. У кронах дерев співають пташки. По згірку йде жінка в зеленій сукні. За нею впадає Пер Ґінт.
Жінка в зеленій сукні: (стає й повертається)
Це правда?
Пер Ґінт: (проводить пальцем по горлі)
Так, як я не звуся Пер,
Чи ти не є чарівною красою!
А хочеш буть моєю, то овшім[15]!
Нічого я робить тобі не скажу,
Шиття і пряжі в нас нема зовсім,
А їсти, спати меш собі доволі,
Між нами й сварки не буде до віку.
Жінка в зеленій сукні: А бить не будеш?
Пер Ґінт: Ну, таке питання?
Хиба царевич буде бить жінок?
Жінка в зеленій сукні: А ти царевич?
Пер Ґінт: Так!
Жінка в зеленій сукні: А я царівна.
Пер Ґінт: Чи справді? Глянь – які важні ми люди!
Жінка в зеленій сукні: У рондських горах батькова палата.
Пер Ґінт: В моєї неньки замок велет-красен.
Жінка в зеленій сукні: Ти знаєш мого батька? Звесь цар Броза!
Пер Ґінт: А моя мама звесь цариця Оза.
Жінка в зеленій сукні: Як батько лютий, то трясуться скелі.
Пер Ґінт: Як мама крикне, то вони валяться.
Жінка в зеленій сукні: Мій батько стелі досягає в танці.
Пер Ґінт: Моя матуся скаче крізь озера.
Жінка в зеленій сукні: Не маєш плаття кращого за це?
Пер Ґінт: Побачила б мене ти під неділю!
Жінка в зеленій сукні: Я в шовках звикла похо- жати в будень.
Пер Ґінт: Це більш похоже на траву, чим шовки.
Жінка в зеленій сукні: О ні! Одно ти мусиш пам’ятати,
Що кожна річ в нас має два боки.
Як вийдеш в батька мойого покої,
Подумаєш, що ти в чагарнику.
Пер Ґінт: Зовсім як в нас. І хто б тому повірив?
Тобі болотом злото наше здасться,
А кожна шибка ясна у вікні,
Немов брудна онуча виглядає.
Жінка в зеленій сукні: В нас чорне – біле, грубе в нас ніжне.
Пер Ґінт:
Так, добре