Пер Ґінт. Генрик Ибсен
від нього)
Жених: (тягне свою маму за спідницю)
Вона не хоче, мамо…
Мати: Що не хоче?
Жених: Не хоче!
Мати: Що ж бо?
Жених: Отворить комори.
Батько: (роздратований, шпиком)
Тебе би в стайню затворить! Ти, осле!
Мати: Покинь, це вже унадиться якось.
Усі йдуть вглибину.
Парубок:
(що вертається з майдану із цілою юрбою товаришів)
Позволь горілки чарку, Пер!
Пер Ґінт: Спасибіг.
Парубок: Один ковток.
Пер Ґінт: (дивиться на нього з-під лоба)
Давай, нехай стрібую!
Другий: Моя ж хіба горілка гірша тої?
Пер Ґінт: Спасибіг, годі!
Той сам: З двох чарок не впадеш.
Стрібуй, що добра.
Пер Ґінт: Що ж, давай краплинку!
(П’є знову)
Дівчина: (пів голосом) Ходімо відсіля.
Пер Ґінт: Що, боїшся Пера?
Третій: А хто тебе би, Пере, не боявся?
Четвертий: Того! На Люнді бачили, що вмієш!
Пер Ґінт: Коли озлюся, то зумію краще!
Перший: (нишком) Тепер він в сосі.
Інші парубки: (навкруж Пера) Вичисли – що вмієш!
Пер Ґінт: Лишім на завтра!
Другі: Не завадить нині.
Дівчина: Ти знаєш чари?
Пер Ґінт: Вмію визвать чорта!
Мужчина: Зайняття знала це моя бабуня.
Пер Ґінт: Брехня! Відкіля? Рад би я почути!
Замкнув я чорта раз в лушпі горіха,
Яку червак продовбав.
Дехто: (сміючись) Це вже чули.
Пер Ґінт: А як він там вищав, скиглів,
За волю царства всі мені давав.
Парубок: Та мусів лізти хоч-не-хоч в горіх!
Пер Ґінт: А так, що мусів. Я заткав діру,
А він, як вискне, як заплаче з люти!
Дівчина: Ну, прошу, прошу – чи то може бути?
Пер Ґінт: Скиглів, немов нашпилена оса.
Дівчина: Ну й де ж він дівся? Чи іще в орісі?
Пер Ґінт: Та де там! Вже пігнав світами.
Той чорт і винен, що від того часу.
Мене Аслак на очі не терпить.
Парубок: Яким же ж чином?
Пер Ґінт: Я пішов до нього
Й кажу: розбий мені того горіха;
Я зараз – каже, та звичайно – в нього
Немає діла без кливця й клепала…
Голос: (з гурту) Убив чортяку?
Пер Ґінт: Ні, не вбив, а тільки
Потяг оріх на клепало й розбив.
Та заки молот вспів вгору підняти,
То чорт, мов вихор огняний, зірвався,
Пробив стіну і кришу та й пропав.
Дехто: А що ж коваль?
Пер Ґінт: Стояв, рознявши рота,
Немов святий в іконі. З того часу
Мене на очі не терпить! Їй богу!
(Усі сміються)
Дехто: Це добре було.
Другі: Краща з небилиць.
Пер Ґінт: А, може, я це видумав?
Мужчина: Ти – ні!
Усе те чули ми не раз уже, Пере.
Пер