Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум
діє, я поняття не маю. Знаю тільки, що поки він на мені, зі мною нічого не трапиться. Треба було запитати в Озми, вона вміє з ним поводитися, але хто міг подумати, що Озма раптом зникне!
– Накажи Поясу перенести тебе через гори, раптом спрацює, – запропонував Чарівник.
– А що з того? Всіх він все одно не перенесе, а одна я не впораюся з велетнями й драконами.
– Що правда, то правда, – похнюпив голову Чарівник, але одразу підняв її, щось помітивши. – А що це в тебе на пальці, Троте?
– Каблучка. Подарунок русалок. Якщо я впаду в воду, вони мене врятують. Але на суші від неї жодної користі.
Поки Чарівник роздумував, друзі сховалися в тіні високого розлогого дерева, яке росло біля самого краю прірви. Бетсі задумливо глянула вгору:
– Прив’язати б сюди довгу мотузку та перекинути через прірву…
– А що, непогана ідея! – перебила її Латочка. – Я знаю, де взяти мотузку! Можна розпрягти Кобилицю!
– Як ми відразу не здогадалися! – вигукнув Чарівник. – Молодець, Латочко! Хоч у тебе в голові вата, а міркуєш ти краще за нас!
Він почав розпрягати Кобилицю, а Дороті та Ґудзик взялися прив’язувати ремінці один до одного. У них вийшла довга шкіряна мотузка, міцніша за будь-яку іншу.
– Прив’язати до дерева її ще можна, але до гори? Адже вона крутиться! – скептично завважив Лев.
Але Латочка не вшанувала його відповіддю, натомість мовчки подала мотузку Ґудзику. Той спритно видерся на дерево й прив’язав її до гілки, яка нависла над прірвою. Латочка вхопилася за вільний кінець, розбіглася, відштовхнулася й полетіла прямо через прірву, як камінь, пущений з пращі. Навіть не приземлившись, вона відпустила ремінь, впала на гору, перекинулася, а потім, не зменшуючи швидкості, перескочила на наступну гору, потім далі й далі, поки не зникла з очей.
– Назад їй уже не повернутися, – похитав головою Вузі.
– А як її кидало з гори на гору! Б-р-р! – зіщулився Лякливий Лев.
– А все тому, що гори дуже швидко обертаються, – пояснив Чарівник. – Боюся, ми більше не побачимо бідолаху Латочку!
– Як не побачимо? – схаменувся Вузі. – Не побачимо мою подружку? Як хочете, а я за нею!
І, схопивши зубами мотузку, він кинувся до прірви й незабаром теж зник з поля зору.
– Тепер моя черга! – підхопив ремінь Ґудзик.
– Стривай! – зупинив його Чарівник. – Ми ще не вирішили, хто залишиться тут!
– А це небезпечно, стрибати з гори на гору? – засумнівалася Трот.
– Не хвилюйся, – втішила її Дороті, – з Латочкою і з Вузі нічого не трапиться, та й зі мною теж, адже на мені Чарівний пояс.
– На мені немає поясу, але я теж хочу спробувати! – не відступався Ґудзик. – Адже я чоловік!
– Я страшно боюсь стрибати, – зізнався Лякливий Лев, – але не можу ж я кинути Дороті!
– Тоді нехай залишаться Бетсі, Хенк і Трот, – вирішив Чарівник. – Мені теж доведеться стрибнути, без мене вам не впоратися. А ви, дівчатка, доберетеся самі до Смарагдового міста?
– Я зовсім не боюся стрибати! – оголосила Трот. –