Загублена Принцеса Країни Оз. Історії маленького Чарівника Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум
сподіваюся, ви знаєте, де мій золотий таз? – з надією запитала Кейка.
– І цього не знаю, – відповів Війон. – Мені вистачає турбот з власним посудом, до чужого мені байдуже.
Бачачи таке невігластво, пан Жаба вирішив прямувати далі в надії, що в іншому місці зустріне більше поваги.
– Зустріти б Чарівника, – міркувала вголос Кейка, йдучи стежкою слідом за своїм супутником. – Якщо він городньому страшилу дав мізки, то мій таз він і поготів знайде!
– Тьху! – пан Жаба з серцем сплюнув під ноги. – Я розумніший всякого чарівника! Покладись на мене! Я знайду твій таз, де б він не був!
– Якщо ми не знайдемо його, серце моє розірветься від горя! – схлипнула Кейка.
– А навіщо тобі саме цей таз? – поцікавився пан Жаба. – Хіба будь-який інший не годиться?
– Цей таз, – пояснила Кулінарка, – дістався мені від матері, а матері – від її матері. Це найдавніший таз на всьому плоскогір’ї! А тепер мій дорогоцінний, мій чарівний таз вкрали!
– Чарівний? – здивувався пан Жаба.
– Так, чарівний! Я завжди мила в ньому посуд і жодна страва в ньому не пригорала! Все, що готувала, виходило дуже смачним! Того ранку, коли він пропав, я саме пекла печиво. Воно згоріло дотла! А друга порція вийшла просто неїстівною, тож довелося її викинути! Тільки з третього разу я спекла щось схоже на печиво й узяла його в дорогу. Погодьтеся, таке спече будь-яка жінка! Якщо чарівний таз не знайдеться, я ніколи, ніколи не зможу готувати так смачно, як раніше!
– У такому разі, – зітхнув пан Жаба, – ми просто зобов’язані знайти твій дорогоцінний таз!
Друзі Озми розгублені
– Невже Озма пішла й узяла із собою Чарівну картину? – губилася в здогадах Дороті.
Подружки гуляли в саду, а непосида Латочка, як завжди, скакала навколо них так, що її руде волосся розвівалося на вітрі.
– А може, Озму вкрали? – раптом випалила картата лялька. – І Чарівну картину теж, щоб ніхто не знайшов принцесу!
– Не вигадуй! – обірвала її Дороті. – Озму всі люблять! Хто посміє її образити?
– Хіба ти знаєш усіх? – засумнівалася Латочка. – У Країні Оз є такі куточки, про які навіть Озма нічого не знає!
– Що за дурниці ти верзеш! – гримнула на неї Бетсі.
– Стривай, – перервала подружку Дороті, – раптом вона має рацію? А якщо десь збереглися ще злі чарівники та відьми? Щоправда, відомостей про це немає.
Саме в цю хвилину до саду заїхав Чарівник верхи на Дерев’яній кобилиці.
– Ну що, знайшлася Озма? – насамперед запитав він.
– Ще ні.
– А що в Глінди?
– У Глінди пропала Велика книга подій! Викрадено всі чарівні інструменти!
– Нечувано! – жахнулася Дороті. – Хто це міг зробити?
– Гадки не маю, – відповідав Чарівник. – Я приїхав за власними інструментами, відвезу їх Глінді, з ними вона швидше виявить злочинця.
– Швидше ж, Чарівнику, не можна втрачати ні хвилини! – квапили його дівчатка.
Чарівник