Циганка за мільйон. Окса Фом
друга й відразу ж зрозумів у чому справа.
– Так, це я попросив Романа затриматися тут. Є одна справа…
– Через це, – перебив чоловіка Петро, – я опинився у незручному становищі. Наступного разу попереджай про такі ситуації заздалегідь.
– Я був готовий ризикнути. Але зараз не до цього. Може пригостиш гостя келихом міцного?
Шушков кинув погляд на циганку, що під час їх розмови вешталася поряд й старанно удавала прибиральницю. Дівчина відразу все зрозуміла без слів та зникла з поля зору.
– Ого! Така поведінка доводить, що шанс стати сільським головою у тебе все ж таки є. І це не дивлячись на те, що раніше у циган ніколи не було барона-гаджо, – здивовано промовив Кирило Кугат.
– Я дійсно радий бачити тебе тут, друже. Але також я знаю про мету твого приїзду, – Запевнив гостя Шушков.
– Якщо ти хочеш поговорити саме про це, то буде краще, якщо нам принесуть напої у кабінет, – запропонував депутат, натякаючи на сторонні вуха.
Петро погодився й швидко провів друга на другий поверх, туди де, як встигла розповісти йому привітна подружка Тасарли, знаходилися робочі кабінети минулих господарів будинку.
Й тільки чоловіки розміститися, як у двері постукали.
– Хто? – гаркнув Петро, незадоволений таким швидким втручанням.
– Вибачте пане Шушков, – пролунало з того боку, – я принесла ваші напої.
– Добре. Заходь.
Двері відчинилися й на порозі з’явилася та сама дівчина, що «гріла вуха», коли вони розмовляли в залі.
– Як тебе звати? – Запитав Шушков.
– Зара.
– Слухай уважно, Заро. Я хочу проговорити про важливі речі зі своїм другом сам на сам, тому не раджу виконувати той самий фокус, який ти провернула у залі. Зрозуміло?
Смуглява дівчина зблідла від тону, яким було зроблене застереження й від сурового погляду льодяних очей.
– Вільна, – промовив Петро.
Зарі не потрібно було повторювати двічі. Вона швиденько вислизнула у коридор та щільно прикрила двері. Зробивши пару кроків в бік сходинок циганка ледь не налетіла на Тасарлу, яка швидко підіймалася вгору.
– Що трапилося? Чому ти така бліда? – Поцікавилася онука барона у наляканої дівчини.
Зара розповіла, як хотіла підслухати розмову депутата та нового господаря у залі, розповіла, як принесла їм напої, удаючи з себе прислугу, а також обмовилася про погрозу з боку Петра.
Звісно Тасарла розуміла, що циганка сама винна у догані, але ж поведінка Шушкова теж не пролазила ні у які ворота.
– Йди додому, Зара. Я розберуся з усім сама, – промовила дівчина й обережно покрокувала до дверей кабінету.
Циганка тільки головою похитала на таку заяву. Ну, що зможе зробити Тасарла у цій ситуації? Вона вже й так однією ногою на вулиці. Клятий Чендер! Все через нього. Якби вони з Лулу не наробили дурниць, то у таборі зараз би й досі панували старі закони, мир та злагода.
Тим