Спогади про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл
його міткою на чолі та білою плямою на правій передній бабці, впізнає кожна дитина!
– А які ставки?
– Відбувається щось незрозуміле. Вчора ставили п’ятнадцять до одного, вранці розрив став швидко скорочуватися, не знаю, чи втримаються зараз на трьох до одного.
– Гм, – буркнув Голмс, – сумнівів немає, хтось щось знає.
Екіпаж під’їхав до огорожі, що оточувала головну трибуну. Я взяв афішу й прочитав:
Приз Вессекса
Жеребці чотирьох і п’яти років. Дистанція – 1 миля 5 ферлонгів. 50 фунтів підписних. Головний приз – 1000 фунтів, другий приз – 300 фунтів, третій приз – 200 фунтів.
1. Негр – власник Гіт Ньютон; жокей – червоний шолом, пісочний однострій.
2. Боксер – власник полковник Вордлоу; жокей – помаранчевий шолом, однострій синій, рукави чорні.
3. Обачний – власник лорд Беквотер; жокей – шолом і рукави однострою жовті.
4. Срібна зірка – власник полковник Росс; жокей – шолом чорний, однострій червоний.
5. Кришталь – власник герцог Балморал; жокей – шолом жовтий, однострій чорний із жовтою смужкою.
6. Бешкетник – власник лорд Сінґлфорд; жокей – шолом бузковий, рукави однострою чорні.
– Ми викреслили Баярда, нашу другу коняку, яка мала бігти, зважаючи на вашу пораду, – заявив полковник. – Але це не страшно? Фаворит сьогодні Срібна зірка?
– Срібна зірка – п’ять до чотирьох! – лунало з трибун. – Обачний – п’ятнадцять до п’яти! Усі решта – п’ять до чотирьох!
– Коні на старті! – вигукнув я. – Дивіться, усі шестеро!
– Всі шестеро! Отже, Срібна зірка біжить! – вигукнув полковник дуже схвильовано. – Але я його не бачу. Моїх міток наразі немає.
– Вийшло лише п’ятеро. Ось, мабуть, і він, – вказав я, і в цю хвилину із загону клусом вибіг чудовий гнідий жеребець і промчав повз нас. На жокеї були кольори полковника, відомі всій Англії.
– Це не мій кінь! – залементував полковник Росс. – На ньому немає жодної білої плямочки! Поясніть, що відбувається, містере Голмс!
– Подивимось, що буде, – незворушно сказав Голмс.
Кілька хвилин він не відводив бінокля від очей.
– Чудово! Чудовий старт! – раптом вигукнув він. – Ось вони, погляньте, завертають!
З екіпажа нам було добре видно, як коні вийшли на пряму ділянку. Вони йшли так близько, що їх усіх, здавалося, можна було накрити однією попоною, але ось на половині прямої жовтий колір лорда Беквотера вирвався вперед. Однак ярдів за тридцять від того місця, де стояли ми, жеребець полковника обійшов Обачного й опинився біля фінішу на цілих шість корпусів попереду. Кришталь герцога Балморала з великим відривом прийшов третім.
– Як би там не було, кубок мій, – прошепотів полковник, проводячи долонею по очах. – Убийте мене, якщо я хоча б щось зрозумів. Вам не здається, містере Голмс, що ви вже достатньо довго водите мене за носа?
– Маєте рацію, полковнику. Зараз ви все дізнаєтеся. Ходімо поглянути на коня всі разом. Он він, – продовжував Голмс, входячи в загін, куди впускали лише власників коней та їхніх друзів. –