ІНСОМВІТА. Психологічний трилер з елементами детективу. Олександр Дан
був не просто збитий з пантелику, він був водночас здивований, вражений і приголомшений, адже з пасивного спостерігача, як то було раніше, він раптом перетворився на активного учасника свого сновидіння. Що-що, а цього він очікував найменше.
Очевидно, що Аманда добре його чула і відповідала саме на його запитання. Уперше в житті у Роберта трапився прямий усвідомлений контакт і навіть діалог зі світом свого сновидіння. Як часто Роберт мріяв про це раніше, а коли воно трапилося, він був не готовий і не знав, з чого почати. Він вирішив, що це єдиний шанс для нього встановити істину, і хотів максимально довше залишитися в цьому стані.
Йому потрібні були відповіді, але для цього він мусив переконати Аманду в реальності свого існування тут, у цьому світі, окремо від Тревора. Вона попросила його розповісти про себе, і Роберт із захопленням, у запалі розповів їй історію свого життя з цього боку сновидіння.
Але все зникло так само швидко, як і з'явилося, залишивши Роберта наодинці зі своїми думками і сумнівами.
Те, що трапилося, ще більше ускладнило і без того непросте становище Роберта, ще більш занурило його в невизначеність і навряд чи допомогло знайти ту нитку, яка могла привести його в подальшому до розгадки його психологічного стану.
Роберт повільно підвівся з ліжка, вийняв з валізи щоденник у червоній палітурці, підійшов до письмового столу і почав записувати детально все, що сталося з ним уві сні. Закінчуючи, унизу сторінки він великими літерами написав «ПСИХІАТР. НЕГАЙНО!!!» і недбало підкреслив ці слова трьома жирними лініями.
До вильоту залишилося трохи менше трьох годин, і Роберт поспіхом вийшов із номера. Він вирішив якомога швидше після повернення до Праги знайти психіатра, щоб провести експеримент, запропонований Амандою. І зробити це треба було невідкладно.
Розділ 9
Женева, Швейцарія
16.12.2011. 11:25
Тревор, сповнений суперечливих почуттів, вийшов із кабінету Аманди і, розмірковуючи про те, що трапилося, попрямував у бік свого готелю.
Він був збентежений словами психолога.
У ньому живе ще одна людина!
«Це роздвоєння особистості, – думав він. – Я псих! Я, певно, псих! Я – психічно хвора людина, і мені, напевно, доведеться лікуватися».
Тревор почав згадувати, що він знає про психічні захворювання. У його пам'яті спливли кадри з якихось чорно-білих фільмів: шалені люди у гамівних сорочках з підперезаними за спиною широкими ременями, запалені очі, божевільні погляди, відчайдушні крики, дикий сміх, конвульсії та шокова терапія.
Пізнання в цій галузі у Тревора були, звичайно, мізерними, але й їх йому вистачило, щоб запанікувати.
Тревор крокував вулицею, перебуваючи немов у прострації.
У цей час Аманда тривожним поглядом спостерігала за ним із вікна свого кабінету, трохи розсунувши фіранку. Тут задзвонив телефон. Вона взяла слухавку і після невеликої паузи відповіла:
– Так,