Карти на стіл. Агата Крісті
разі, місіс Лоррімер, чи не могли б ви розповісти щось про своїх трьох компаньйонів?
– На жаль, ні. Майора Деспарда та міс Мередіт я зустріла сьогодні вперше. Вони обоє здалися мені дуже приємними людьми. А доктора Робертса я знаю зовсім трохи. Здається, він дуже популярний лікар.
– То він не ваш лікар?
– О ні, ні.
– Гаразд, місіс Лоррімер, скажіть тоді, будь ласка, скільки разів ви сьогодні вставали з-за столу, і за змоги опишіть, що робили решта троє гравців протягом вечора.
Місіс Лоррімер навіть на секунду не завагалася з відповіддю.
– Я знала, що ви, ймовірно, запитаєте мене про це. Тож уже пробувала пригадати. Я вставала лише раз, коли була тлумаком. Підійшла до вогню. Містер Шайтана тоді ще був живий. Я сказала йому щось про те, як приємно бачити вогонь у каміні.
– І він щось відповів?
– Сказав, що ненавидить радіатори.
– Хтось чув вашу розмову?
– Не думаю. Я спеціально говорила тихо, щоб не заважати гравцям за столом. – Жінка сухо додала: – Власне кажучи, тут вам доведеться-таки повірити мені на слово, що тоді містер Шайтана був іще живий і розмовляв зі мною.
Суперінтендант Баттл не став нічого заперечувати і спокійно й виважено продовжив допит.
– Коли це було?
– Гадаю, на той час ми вже грали десь понад годину.
– Що ви можете сказати про решту присутніх?
– Доктор Робертс приніс мені випивку. І собі теж узяв випити, але то вже було пізніше. Майор Деспард також ходив по напої. То було десь біля 23: 15, мабуть.
– Він ходив лише раз?
– Ні, здається, двічі. Чоловіки взагалі багато разів уставали, але я не дивилася, що вони робили. Міс Мередіт вставала зі свого місця лише раз, наскільки я пам’ятаю. Вона обійшла навколо столу й зазирнула в карти свого партнера.
– Але вона не відходила далеко від столу?
– Не можу сказати точно. Може, й відходила.
Баттл кивнув головою.
– Це все досить розмито, – пробурмотів він.
– Даруйте.
Баттл ще раз, неначе фокусник, видобув довгий витончений стилет.
– Можете поглянути на це, місіс Лоррімер?
Жінка взяла зброю в руки без жодних емоцій.
– Ви коли-небудь бачили цю річ раніше?
– Ні, ніколи.
– А вона лежала на столі у вітальні.
– Я її не помітила.
– Місіс Лоррімер, ви ж розумієте, що з такою зброєю жінка може завдати удару так само легко, як і чоловік.
– Гадаю, що так, – тихенько погодилася вона.
Місіс Лоррімер нахилилася вперед і повернула цю вишукану річ поліціянту.
– А втім, – вів далі суперінтендант, – навіть для жінки це мав би бути дуже відчайдушний крок, бо ризик був надзвичайно високим.
Він зачекав із хвилю, але місіс Лоррімер продовжувала мовчати.
– Вам відомо щось про стосунки містера Шайтани з трьома іншими гостями?
Вона заперечно похитала головою.
– Абсолютно нічого.
– Чи могли б ви висловити свою думку щодо того, хто з них