Карти на стіл. Агата Крісті
накладаючи собі в тарілку побільше мусу з фуа-гра.
– Лікарі теж мають безліч можливостей для цього, – продовжив містер Шайтана замислено.
– Я з вами не погоджуюся, – вигукнув доктор Робертс. – Коли ми й отруюємо своїх пацієнтів, то хіба з чистої випадковості. – Він зайшовся щирим сміхом.
– Але якби я хотів скоїти злочин… – повів далі містер Шайтана.
Він замовк, і щось у тиші, що запала опісля, прикувало увагу всіх присутніх.
Усі обличчя були повернені до нього.
– Я намагався б зробити все максимально просто. Зрештою, бувають же ж нещасні випадки – хтось когось ненавмисно підстрелив – чи навіть якісь побутові інциденти.
Він знизав плечима й підняв келих.
– Але хто я такий, щоб про щось розповідати, коли за столом зібралося стільки справжніх експертів…
Він підніс келих до уст. Полум’я свічки відкинуло червону винну тінь на його обличчя з напомадженими вусами, маленькою борідкою та химерними бровами…
На якусь мить запала цілковита тиша.
Тоді озвалася місіс Олівер:
– А зараз за двадцять чи двадцять по? Янгол пролетів… А в мене ноги не схрещені, то, мабуть, це чорний янгол![11]
Розділ третій. Гра в бридж
Коли всі повернулися до вітальні, там на них уже чекав стіл для бриджу. Гостям подали каву.
– Хто грає в бридж? – запитав містер Шайтана. – Знаю, що місіс Лоррімер грає. І доктор Робертс. А ви граєте, міс Мередіт?
– Так. Хоч і не дуже добре.
– Чудово. А ви, майоре Деспард? Гаразд. Отже, ви четверо гратимете тут.
– Яке щастя, що на нас чекає бридж, – місіс Лоррімер зізналася Пуаро. – Я одна з найзатятіших шанувальниць бриджу, яких тільки бачив світ. Ця гра просто полонила мою душу. Та я навіть відмовляюся приходити до когось у гості, якщо після вечері не передбачається кілька партій бриджу! Бо мені стає смертельно нудно. Мені соромно за себе, але нічого не можу з цим удіяти.
Шляхом знімання колоди були визначені пари: Місіс Лоррімер з Енн Мередіт проти майора Деспарда та доктора Робертса.
– Жінки проти чоловіків, – оголосила місіс Лоррімер, сівши на своє місце й узявшись уміло тасувати карти. – І як вам карти, партнерко? Моя заявка – форсинг два[12].
– Якби ви виграли, – вигукнула місіс Олівер, сповнюючись феміністичними сентиментами, – то показали б чоловікам, що не все завжди лише так, як їм того хочеться.
– Бідолашні, без надії сподіваються, – весело промовив доктор Робертс, починаючи тасувати другу колоду. – Гадаю, ви роздаєте, місіс Лоррімер.
Майор Деспард повільно сів на своє місце. Він дивився на Енн Мередіт так, наче його щойно осяяло, яка ж вона вродлива.
– Зніміть, будь ласка, – нетерпляче сказала місіс Лоррімер. Перепрошуючи, він зняв карти з колоди, яку жінка протягувала до нього.
Місіс Лоррімер почала здавати відточеними рухами.
– У сусідній кімнаті є ще один стіл для бриджу, –
Забобон, згідно з яким, коли якась важлива розмова несподівано переривається, на годиннику має бути «двадцять по». Також вважається, що в цю мить над присутніми пролітає янгол. Несхрещені ноги – передвісники біди, тому і янгол чорного кольору.
Початкова заявка у грі, що сигналізує хорошу руку (карти, видані гравцеві) і забороняє партнеру пасувати.