Галицька сага. Майбутня сила. Петро Лущик
усіх суспільних шарів, з окремою увагою на село й робітництво. Крім цього ми маємо розгорнути нову форму праці – масові акції, в яких приймали б активну участь широкі кола суспільства. У такому плані особливу увагу привернути бойкоту продуктів державного тютюну й алкоголю з розрахунком на морально-політичний ефект, шкільну акцію проти польської денаціоналізаційної політики. Крім нас це ніхто не зробить, але щоб ви то могли зробити, ви маєте бути поза підозрами поліції. Тому ви тут у той час, як поляки шукають тих, хто підриває телефонні стовпи і палить скирти.
– А чи не вдадуться вони до контракції? – запитав хтось спереду.
– Певно, що вдадуться! – згодився Бандера. – Але і ми тоже не будемо сидіти і чекати. Нехай поляки зрозуміють, що спокійно жити на нашій землі їм вже не доведеться.
Він замовк, зібрався з думками і продовжив:
– Ми ще пробудемо тут три дні. Завтра неділя, тому нас всіх запросив до себе Митрополит Андрей. Хто не знає, це недалеко. Три години спокійної ходьби. У святу неділю взагалі гріх працювати, а тим більше обговорювати справи, що стосуються можливого мародерства, тому всі серйозні розмови відкладемо на понеділок. А зараз у нас вільний час; можна позайматися спортом.
Ці слова слухачі сприйняли як дозвіл підвестися. Майже одночасно з одного з куренів вийшов Іван Чмола. Він тримав під пахвою дві коробки з шахами. Одну віддав Степанові Бандері, від чого у того одразу покращився настрій, іншу поклав на столик. Мирон Ганіткевич повідомив друзям:
– Бандера, кажуть, любитель шахів! Може грати разом на шістьох дошках. Хто хоче з ним позмагатись? Грицю?
– О нє! – відказав Кандиба. – Я до шахів не мастак! От якби тут хтось згодився на преферанс, то, може, я пограв би трохи!
– «Пограв би трохи!» – озвався Василь Ваврук. – Не вір цьому хитрому лицю! Знаєте той анекдот, коли сіли троє грати у преферанс. Один взяв в руку колоду карт, зважив її і каже: «Одної карти не хватає!». Другий тоже зважив у руці. «Так! Дами хрест!». То про нашого Гриця! Якщо не хочеш встати з-за столу зовсім голим – ніколи не сідай грати в преферанс із Грицем Кандибою!
Мирон по-новому подивився на свого супутника, здивовано підвів брови і кивнув головою, мовляв, прийму до уваги на майбутнє.
А біля столу вже зібралися глядачі, щоб подивитися на партію шахів.
Один з присутніх все ж ризикнув сісти на шахову дошку зі Степаном Бандерою.
5
«Пацифікація України силою карних експедицій є, без сумніву, найбільш руїнницьким нападом, що був коли-небудь зроблений на яку-небудь національну меншість, та найгіршим порушенням зобов’язання щодо меншостей. Бо ж справді, протягом трьох тижнів знищено цілу культуру, і то високу культуру: кооперативи, школи, бібліотеки й інституції, що їх побудували українці впродовж довгих років праці, жертв та ентузіазму».
Той вересневий вівторок розпочався звично. Перетинці, як завжди, прокинулися рано і вже встигли попоратися по господарству.