Звичаї нашого народу. Олекса Воропай

Звичаї нашого народу - Олекса Воропай


Скачать книгу
ть съзьда».[139]

      «Ни едина ластовица весны творить, ни чрьта едина землемърьця».[140]

      «Днесь весна красується, оживляющи земное естьство».[141]

      «Весна убо украшаетъ цвъты землю».[142]

      Що ж до походження самого слова «весна», то в науковій літературі є кілька більш-менш імовірних припущень. Так, Карл Рейф у своєму словнику виводить слово «весна» з санскритського «Vasanta» – свято весни. В словнику Крейзбра[143] слово «весна» пояснюється індійським «Вішну».

      Дехто з дослідників вважає слово «весна» співзвучним з гебрейським (старожидівським) «Nisan» – що означає не тільки місяць березень, а й інші весняні місяці, з яких квітень називається «lar».[144]

      Снєґірьов висловлює припущення, що від ясности (маси світла) цю пору року могли наші ж предки називати «ясна», а з додатком губного звуку «в» вийшло «в-ясна».[145]

      В українській мові, як і в мовах інших слов'янських народів, крім слова «весна», вживається і «ярь».

      «Ярь – наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати».[146]

      А звідси і «ярина», «ярове поле», «ярові хліба» і т. д.

      Слово «ярь»[147] імовірно споріднене з словом «Ирь».[148]

* * *

      Початок і час тривання весни, як відомо, залежать від кліматичних умов чи, краще сказати, від географічного положення країни. Колись було багато спроб визначити межі весни (її початок і кінець) для тієї чи іншої місцевости. Так для України (імовірно, для Києва) в рукопису XVI століття час тривання весни визначається так:

      «Весна отъ Благовтэщеньева дни до Рожества Ивана Предтечи, а въ ней 90 і день и четверть дни».

      В рукопису 1637 року:

      «Весна отъ Благовтзщенія до Рождества крестителя Іоанна дній 901/2 дни».

      А в XVII столітті весна визначається так:

      «Весна убо начинается отъ 24 марта луны до 24 іюня».[149]

      Залежно від кліматичних умов і періоду року змінюється стан рослинного й тваринного світу – фенологічні ознаки.[150]

      Існує народня фенологія і наукова. За народньою фенологією весна починається тоді, коли пташка-вівсянка засвище свою пісню: «Кидай сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб'є.

      Наукова фенологія в переважній більшості будує свої спостереження на рослинах. Наприклад, проф. В. А. Погґенполь[151] на підставі своїх 22-літніх спостережень у м. Умані встановив вісім фенологічних періодів у році: сім у час вегетації і один – без неї (зима), а саме:

      1. Передодень весни – 23-го березня. Починають цвісти ліщина звичайна (Corylus avellana L.) і ті дерева й кущі, які цвітуть перед появою листя.

      2. Рання весна – 22-го квітня. Починають цвісти ясень звичайний (Fraxinus excelsior L.) і ті дерева та кущі, в яких цвіт і листя з'являються одночасно.

      3. Весна – 10-го травня. Починають цвісти каштан кінський (Aesculus hippocastanum L.) і ті дерева та кущі, в яких цвіт з'являється після листя.

      4. Раннє літо – 25 травня. Квітують жита, а також цвіте багато кущів та трав'янистих рослин, дозріває черешня (Prunus avium L.),


Скачать книгу

<p>139</p>

Изб. 1073 рік.

<p>140</p>

Гр. Наз. XI в. За І. Срезн.

<p>141</p>

Кирило Тур. 21. За І. Срезн.

<p>142</p>

Слово Данила Заточника.

<p>143</p>

Fr. Kreuzbr, «Religions de L'Antiquité…», Paris, 1825

<p>144</p>

Див. «Рус. п. н. празн.», III, M. 1838.

<p>145</p>

Снег., Ill, 4. З приводу таких припущень та здогадів дотепно писав колись Микола Надєждін (1804–1856): «Ніде не може бути стільки простору для свавілля, фантазувань та натягання, як з звуками. Слово цілком під нашою владою. Воно беззахисне. З слова можна вимучити будь-який зміст етимологічними тортурами».

<p>146</p>

М. Рильський: «У. н. п.», Київ, 1955, стор. 95. Також Ном., стор. 12.

<p>147</p>

У далматському фолкльорі «ярь», як мітична істота, вихваляється у весільних піснях. У скандинавських народів слова «Var», «Vor» – початок весни, у німців є «Jahr». У греків – «Сар», а в римлян – «Ver».

<p>148</p>

«Духовная в. к. Владиміра Мономаха», СПб., 1793., а також І. Срезневський. «Словарь…», І. Видавці «Духовної» слово «Ирь» вважають словом сарматським і пояснюють його як схід сонця і теплі краї, куди перелітні птахи з України відлітають восени і повертаються навесні.

<p>149</p>

Див. Энцикл. Слов. Брок. и Еф., том VI, стор. 108.

<p>150</p>

Фенологія (від грецького «phaino» – являю, освітлюю, вияснюю і «logos» – наука) вивчає періодизацію явищ у житті рослин і тварин залежно від кліматичних умов.

<p>151</p>

Погґенполь В. А. Метод ведення точных фенолог, наблюдений. «Краеведение», 4, 1924. А також «Б. С. Э.», т. 13, стор. 448.