Список Шиндлера. Томас Кініллі
певна свого майбутнього, щоб замовляти оформлення інтер’єру. І пані Пфефферберґ потребувала доброго контракту – адже її чоловіка звільнили з роботи і він працював тепер за копійки в житловій конторі «Ґемайнде», єврейського бюро побутових послуг.
За дві хвилини чоловіки вже по-дружньому балакали. Пістолет за поясом Пфефферберґа тепер перебував у статусі озброєння на якийсь крайній випадок у віддаленому майбутньому. Не було сумніву, що пані Пфефферберґ піде до квартири Шиндлера, що на ціну клієнт не зважатиме, і, коли про все було домовлено, Шиндлер зауважив, що Леопольдові Пфефферберґу, можливо, було б добре завітати до нього й обговорити ще одну справу.
– Може, ви мені порадите, що придбати з речей місцевого виробництва, – сказав гер Шиндлер. – Ось, приміром, у вас дуже елегантна блакитна сорочка… Не знаю, де б собі пошукати щось подібне.
Незнання тут було просто трюком, але Пфефферберґові було приємно.
– У крамницях, розумієте, нічого нема, – ніби з натяком пробурмотів Оскар.
Леопольд Пфефферберґ був із тих, хто вижив завдяки підняттю ставок:
– Гере Шиндлере, такі сорочки надзвичайно дорогі, мабуть, ви розумієте. По двадцять п’ять злотих коштують.
Він помножив ціну на п’ять. У погляді гера Шиндлера одразу з’явилася весела хитринка – але не така, щоб зіпсувати крихку дружбу чи нагадати Пфефферберґові про те, що він озброєний.
– Може, мені вдасться вам дістати кілька штук, – сказав Пфефферберґ, – якщо знатиму ваш розмір. Але, боюся, мої знайомі вимагатимуть грошей наперед.
Гер Шиндлер, усе ще з таким самим хитруватим поглядом, дістав гаманець і вручив Пфефферберґові двісті райхсмарок. Сума була така шалена, що навіть за роздутою Пфефферберґом ціною на ті гроші можна було накупити сорочок для добрячого десятка магнатів. Проте Леопольд знав цю гру й навіть оком не зморгнув.
– Потрібні ваші мірки, – нагадав він.
І за тиждень Пфефферберґ приніс десяток шовкових сорочок до Шиндлерової квартири на Страшевського. Там йому зустрілася гарненька німкеня, яку Шиндлер йому відрекомендував як тройгендера краківської компанії з металевих виробів. Іншого вечора Пфефферберґ побачив Оскара в товаристві білявої, з великими очима польської красуні. Якщо фрау Шиндлер десь і була, то вона не з’явилася навіть тоді, коли пані Пфефферберґ оформила квартиру по-новому. А сам Пфефферберґ тим часом став одним із постійних Шиндлерових постачальників на тому ринку предметів розкоші – шовків, меблів, коштовностей, – який процвітав у краківському Старому місті.
Розділ 4
Наступного разу Іцхак Штерн зустрів Оскара Шиндлера ранком на початку грудня. Шиндлер уже подав заяву до Польського комерційного суду в Кракові, але знайшов вільний час навідати контору Бухгайстера і, поговоривши з Ауе, постояти коло столу Штерна в конторі, плеснути в долоні й оголосити вже п’януватим голосом:
– Завтра почнеться! На вулицях Юзефа й Ізака про все дізнаються!
Обидві