Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу. Олександр Григорович Волков
це означає досягти досконалості при виконанні завдань, осягнути повноту знань і міцность навичок. Тому він повинен бути дуже уважним на заняттях, швидко схоплювати і запам’ятовувати матеріал, нічого не випускати з уваги. Якщо щось не зрозуміле, то це слід прояснити за допомогою консультацій з учителем, звернення до навчального матеріалу, додаткової літератури. Батьки такого учня можуть робити йому посильне сприяння, щоб зберегти його статус. Воно може виражатися в усілякій підтримці високої самооцінки, допомозі у пошуку літератури при підготовці матеріалу, необхідного у навчальній діяльності, консультації з учителями з метою з’ясування можливих недоліків у поведінці, які слід усунути. Але визначальне значення має підтримка бажання «бути зверху», орієнтація на необхідність подолання перешкод, досягнення високих результатів. Крім того, практикується використання репетиторства з метою усунення негативних наслідків недосконалого засвоєння знань.
Якщо ж відсутня підтримка з боку батьків, коли вони не надають значення успіхів учня, або у нього відсутні амбіції, то він може задовольнятися низчим місцем. Місце «хорошиста» і «успішного» у просторі педагогічного дискурсу припускає, що учень обмежує себе сферою «необхідного і достатнього». Такий учень впевнений, що цілком достатньо знати щось і робити на певному рівні, при цьому так, щоб це не викликати до себе негативного відношення, бути поза полем підвищеної уваги. Він вважає, що не дуже високої оцінки цілком вистачає, тому не має сенсу докладати значних зусиль, удосконалювати знання та уміння. Основне завдання такого учня в тому, щоб не опинитися в зоні загального презирства, тобто у негативній частині простору педагогічного дискурсу. Для цього цілком допустимі не зовсім моральні засоби під час контролю знань, наприклад, «списування». Симпатії викликає такий учитель, який, розуміючи невисокий рівень претензій такого учня, допускає можливість такого підвищення оцінки якості знань [21].
Якщо ж бажання «бути першим» відсутні, коли учень та його батьки недостатньо звертають увагу на характер і результати своєї навчальної діяльності, то займає він місце «успішного». Він предоставлений самому себе і може вибірати вільно місце свого місця у світі. Кола його інтересів не знання, а світ. Він може самостійно вибірати місце розташування, оскільки не має жорстокого контролю.
Коли ж взагалі не приділяється достатньої уваги навчальній діяльності, батьки заняти лише собою, виникає негативноє ставлення до неї, то учень стає «неуспішним». Тоді вимоги, що пред’являються до себе, дуже низькі. При цьому відсутності успіхів не в тому, що нема здібностів, а в тому, що нема достатних передумов для їх здійснення. «Неуспішні» знаходяться у негативній сфері простору педагогічного дискурсу. Якщо співвіднести його рівні з кастовою структурою суспільства, то вони утворюють «недоторканих». Часто такі учні відрізняються девіантною поведінкою, яка обумовлена їх положенням у просторі дискурсу [22].
Причини можуть бути