Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу. Олександр Григорович Волков
акцентуація оцінки призводить до залежності від місця у просторі педагогічного дискурсу. Відповідно, вона не вказує на здатності до творчої діяльності, оскільки вищі здібності особистості, а саме можливість вирішувати дослідницькі завдання, не формалізуються в оцінці. Саме тому учитель вимушений її коментувати, пояснювати її обумовленість і відносність. Проте за наявності таких превентивних заходів, оцінка в цілому відволікає від розв’язання дослідницьких завдань. Тому інститутціалізація оцінки у формі національного тестування або єдиного державного іспиту, по результатам яких робиться зарахування у ВНЗ, не виправдовує себе. Використання інституціональних форм контролю частково призводить до домінування учнів з високою якістю репродуктивної діяльності, не здатних вирішувати творчі завдання.
f) Тиск місця дискурсу та предикації
Розгляд своєрідності місця у просторі педагогічного дискурсу, залежно від успішності, дозволяє виділити проблему визначення характеру присутності [22]. Вона полягає в тому, що залежно від розташування у просторі педагогічного дискурсу приписуються якості «відмінникам» – позитивні, а «неуспішним» – негативні. Така предикація – одне із недо-ликів інституціалізації педагогічного дискурсу. З одного боку, вона сприяє конструктивній ідентифікації одних, з іншого, деструктивній – інших. Саме тому неуспішний учень випробовує по відношенню до себе неблагоприємний дискурсивний тиск. Учитель вимушений згладжувати вказані недоліки, стримувати, з одного боку, формування завищеної самооцінки у «відмінників», перешкоджати виникненню у них «зоряної хвороби»; з іншого, підтримувати «неуспішних», сприяння, підвищувати рівень домагання у «хорошистів» і «успішних» [23].
Проте тиск місця розташування у дискурсі може бути настільки інтен-сивним, що таку допомогу учень не приймає, ставлячись до неї як до прояву жалості, отже, розглядає як приниження. У результаті виникає відчуження і транспонування себе в дискурс повсякденності, тобто сферу міжособистісних стосунків, іншими словами, на «вулицю». Це трапиться як реакція на образливе розташування, переживання безвихідності ситуації, в якій він знаходиться, призводить до протесту або до замкнутості, а в деяких випадках озлобленості на світ. Відчуження породжує потребу компенсації прояву себе у неформальної комунікації в сфері подібних себе, де є можливість визнання незалежно від успіхів у навчанні.
Таким чином призначення оцінювання полягає у тому, що воно дозволяє підвищити або знизити положення учня у просторі дискурсу. Підвищення означає, що учень має позитивні результати у навчальної діяльності, проявив допитливість тощо. Пониження, навпаки, вказує на погіршення результатів, нездатність продуктивно працювати та інше. Можлива така дискурсивна операція як нейтралізація, коли учитель коректує значущисть оцінки, тим самим дає можливість самостійно визначити свої успіхи та невдачі. Така невизначеність використовується для