Та сама я. Джоджо Мойес
неймовірно вдячний. І тоді він попросив мене приїхати й наступного тижня. Андре не дуже зрадів, але що ж я могла зробити? Тоді я почала їздити до нього двічі на тиждень. Іноді він запрошував мене на чай, і ми розмовляли. А потім… Було складно. Тому що я зрозуміла, що закохуюсь у нього. Це заборонено.
– Як лікар і пацієнт. Або вчитель і учень.
– Саме так. – Аґнес зробила паузу, щоб покласти галушку до рота. Я ще ніколи не бачила, щоб вона так багато їла. Вона пережувала. – Але я не могла припинити думати про цю людину. З таким сумом. І з такою ніжністю. Він був такий самотній! Урешті-решт я сказала Андре, щоб він поїхав замість мене. Я не могла продовжувати.
– І що сталося потім? – Я припинила жувати.
– Леонард приїхав до мене додому! До Квінсу! Він звідкись дізнався мою адресу й приїхав до мене на своїй великій машині. Ми з подругами сиділи на пожежній драбині й палили цигарки, і тоді він вийшов з автомобіля й сказав: «Я хочу з тобою поговорити».
– Як у «Красуні»!
– Так! Саме так! Коли я підійшла до нього, то побачила, що він був дуже сердитий. Він запитав: «Я тебе якось образив? Я ставився до тебе неналежним чином?» Я похитала головою. Він ходив туди-сюди, а потім заявив: «Чому ти більш не приїздиш? Я більш не хочу Андре. Я хочу тебе». І тоді, як ідіотка, я розплакалася.
Я дивилася, як її очі наповнюються сльозами.
– Я розплакалася просто посеред вулиці, посеред дня, поки мої подруги дивилися. Я відповіла: «Я не можу сказати». І він знов розізлився. Він запитав, чи його дружина грубо повелася зі мною. Чи щось сталося на роботі. Нарешті я зізналася: «Я не можу більше приїздити, бо ви мені подобаєтеся. Дуже подобаєтеся. Але це геть непрофесійно. А я не можу втратити роботу». Він подивився на мене і промовчав. Геть нічого не відповів. Тоді сів у свою машину й поїхав. А я подумала, що більше ніколи його не побачу. І до того ж утрачу роботу. Наступного дня, дорогою на роботу, я так нервувалася… Дуже нервувалася, Луїзо! У мене аж живіт розболівся!
– Бо ти думала, що він розповів твоєму босові.
– Саме так. Але знаєш, що сталося, коли я приїхала?
– Що?
– На мене чекав величезний букет червоних троянд. Найбільший букет у моєму житті, із прекрасним оксамитовим ароматом. Настільки м’яким, що хотілося доторкнутися. І жодної записки. Але я одразу все зрозуміла. А після цього – щодня на мене чекав новий букет. Наша квартира була переповнена трояндами. Мої подруги вже почали скаржитися на той аромат. – Вона розсміялася. – А потім він нарешті знов приїхав до мене додому, я спустилася, і він попросив мене сісти до нього в машину. Ми вмостилися на задньому сидінні, він попросив водія піти на прогулянку, а потім зізнався, що з нашої першої зустрічі тільки й думає що про мене. Він сказав, що варто мені лише сказати одне слово, і він покине дружину і ми будемо разом.
– І ви навіть не цілувалися?
– Нічого такого. Звісно, я масувала його сідниці, але це інше. Вона глибоко вдихнула, смакуючи приємні спогади.
– Я