Королівський убивця. Assassin. Робин Хобб
бодай поверхового лоску вишуканості, але його основа зоставалася такою ж простою. Містечко притулилося до скель унизу Оленячого замку, а там, де на зміну скелям прийшли кам’янисті пляжі, склади й ангари будовано на молах і палях. Добра глибока якірна стоянка, що містилася під Оленячим замком, приваблювала торгові кораблі та купців. Далі на північ, де Оленяча Ріка впадала в море, узбережжя було лагіднішим, а широкі річні води несли торгові баржі до Внутрішніх герцогств. Територію біля гирла ріки часто заливали повені, а якірна стоянка була непередбачуваною, бо річка часто міняла своє русло. Мешканці Баккіпа жили, скупчившись на стрімких скелях над портом, наче птахи на Яєчному острові. Тому вузькі, погано бруковані вулиці звивалися туди-сюди впоперек стрімкого схилу, спускаючись униз, до моря. Будинки, склади та заїзди сумирно притискалися до скелі, намагаючись сховатися від вітрів, що дули тут майже безперервно. Угорі, ближче до вершин, амбітніші доми та ділові споруди були дерев’яними, а їхні фундаменти вирізано просто в камені самих скель. Але я небагато знав про ці вищі сфери. У дитинстві я бігав та грався серед скромних крамничок і моряцьких шинків, які стояли майже у воді.
Долаючи дорогу до цієї частини міста, я дійшов іронічного висновку, що і для Моллі, і для мене було б краще, якби ми ніколи не стали друзями. Я заплямував її репутацію, а коли далі виявлятиму їй знаки уваги, то зроблю її мішенню Регалової злості. Якщо ж мова про мене, то страждання, яке я відчував, вважаючи, наче вона з легким серцем покинула мене для іншого, було подряпиною порівняно з теперішньою кровотечею. Адже тепер я знав, що вона має мене за ошуканця!
Я виринув із цих похмурих роздумів, усвідомивши, що зрадницькі ноги принесли мене до дверей її крамнички. Тепер тут торгували чаєм і травами. Саме те, чого найбільше потребував Баккіп: чергова крамниця з чаєм і травами. Я задумався, що сталося з вуликами Моллі. Це змусило мене збагнути, що для Моллі відчуття втрати мусило бути вдесятеро, а то й у сотню разів гіршим. Я так легко погодився з тим, що Моллі втратила батька, а разом з ним засоби для життя і перспективи на майбутнє. Так легко прийняв зміну, що зробила її служницею в замку. Служниця. Я стиснув зуби і йшов далі.
Я безцільно тинявся містом. Попри свій похмурий настрій, зауважив, як сильно воно змінилося за останні шість місяців. Навіть цього холодного зимового дня було переповнене. Будова кораблів притягала більше людей, а більше людей означало більшу торгівлю. Мандри завели мене до таверни, де колись ми з Моллі, Діком і Керрі часто бували й ділилися найменшою порцією бренді. Зазвичай нам діставалося найдешевше ожинове бренді. Я сидів сам і мовчки пив своє мале пиво, але довкола мене працювали язиками, і я багато чого довідався. Не лише будівля кораблів привела до процвітання Баккіпа. Веріті скликав моряків, що мали служити на цих кораблях. На цей заклик відгукнулися численні чоловіки та жінки з усіх Прибережних герцогств. Когось привели сюди гнів і бажання поквитатися за рідних, убитих чи перекованих піратами. Інших манили пригоди та надії на здобич. А багато хто просто не мав жодних інших перспектив