Справжня історія Стародавнього світу. О. Р. Мустафін
і об’єднання Месопотамії. З часом міста виникли по всій Месопотамії – не лише на півдні, де мешкали шумери, а й на півночі, населеній племенами семітів. Між державами часто спалахували війни, під час яких царі намагалися захопити у сусідів землю, рабів та інші багатства. Успішною війну вважали, якщо переможене місто визнавало над собою владу переможця і погоджувалося сплачувати данину. Однак зазвичай це тривало недовго, мешканці підкорених міст повставали і відновлювали самостійність. А іноді загарбники і завойовані мінялися місцями. Проте після кожної війни залишалися сотні і тисячі загиблих, сплюндровані поля, занедбані канали і дамби.
Припинити війни між містами й об’єднати під своєю владою всю Месопотамію вдалося лише царю Саргону. Походив він не з царського роду. Мати Саргона мешкала у місті Кіш і була жрицею, яким забороняли мати дітей. Тому вона народила сина таємно, поклала його до кошика і пустила за водою. Малюка врятував водонос, який виростив його і віддав у науку до царського садівника. Хлопець був здібним, бо дослужився до високої посади виночерпія, а коли цар Кіша загинув у війні з ворогами, сам проголосив себе новим царем.
Шумерські вояки. Деталь штандарту з міста Ур (Британський музей).
Бойові колісниці. Деталь штандарту з міста Ур (Британський музей).
Саргон створив постійне військо із п’яти тисяч чоловіків і з його допомогою одне за одним почав захоплювати сусідні міста, знесилені війнами між собою. За кілька років він загарбав усю Месопотамію і, як розповідав сам, «обмив свою зброю» у водах Перської затоки. Захоплених у полон царів Саргон приніс у жертву богам, а замість них поставив на чолі міст своїх намісників. Себе Саргон проголосив «царем чотирьох сторін світу». Йому були підпорядковані усі храми Месопотамії, жерці отримували від царя великі пожертви й у відповідь славили його і його «небесну захисницю» – богиню Інанну, яку семіти йменували Іштар. Сам Саргон жив у збудованому ним місті Аккад – столиці (головному місті) держави. Державною він оголосив мову своїх одноплемінників – семітів, яку тепер почали називати аккадською. Для записів аккадці, як і шумери, використовували клинопис.
Саргон Аккадський. Маска з кованої бронзи (Іракський музей).
2. Занепад Аккада і піднесення Вавилона. Саргон був жорстоким правителем і будь-яке невдоволення своєю владою карав смертю. Проте створене ним царство не було міцним. Не виправдалися і сподівання на допомогу жерців. Онук Саргона навіть проголосив себе богом – його і зображували як бога, в шоломі з рогами, – але марно. Волелюбні шумери відмовлялися коритися його волі і за першої нагоди скидали його намісників. Цар уже не думав про завойовницькі походи, всі сили йшли на приборкання бунтівливих підданих. А кінець державі Саргона поклала навала войовничих кочових племен з півночі, які не лише розорили Месопотамію, а й вщент зруйнували Аккад – так що руїни цього міста не знайдені й досі.
Опір