Справжня історія Стародавнього світу. О. Р. Мустафін
деспотії позначилося навіть на віруваннях вавилонян. Вони шанували тих самих богів, що й шумери, щоправда, називали їх по-іншому. Проте з’явився і головний бог – ним став Мардук, «небесний захисник» Вавилона. Його вважали творцем світу і людей, переможцем всесвітнього безладу і законотворцем.
Вавилоняни вірили, що Мардук наділив царя владою для того, щоб той дбав про своїх підданих. Хаммурапі хвалився, що побудував великий канал, названий царським іменем. Він намагався боротися з хабарництвом чиновників, обмежив лихварство і заборонив тримати людей у рабстві за борги довше трьох років. Щоправда, від цього мав зиск і сам цар, адже з бідних підданих не збереш великих податків до державної скарбниці.
Проте насамперед цар дбав про опору своєї влади – чиновників і вояків. У нагороду за вірну службу вони отримували численні привілеї, ділянки землі і рабів. Чим вищою була посада, тим більшою була нагорода. Щоправда, за користування царською землею нагороджені були зобов’язані виконувати певні державні повинності. А досить було чиновнику потрапити в немилість, як його позбавляли усього.
Покарання за порушення законів у Вавилонії були жорстокими. На смерть страчували не лише крадіїв, а й тих, хто отримував крадене чи, скажімо, переховував рабів-утікачів. Водночас покарання залежали від того, хто скоїв злочин і проти кого. Якщо, скажімо, раб ударив вільну людину, йому відрізали вухо, якщо це саме зробила вільна людина, вона сплачувала штраф, якщо при цьому постраждав «вищий» – навіть вільнулюдину карали батогом. Якщо від недбалого лікування вмирала вільна людина, лікареві відрізали руку, якщо раб – лікар міг відкупитися. У стосунках між вільними людьми діяв принцип «око за око, зуб за зуб». Так, тому, хто зламав іншому руку, теж ламали руку. Той, хто вбив чужого раба, мусив віддати «постраждалому» іншого раба. А якщо будівничий так звів будинок, що той завалився і загинув син господаря дому, страчували сина будівничого.
Бог Мардук і дракон. Малюнок з циліндричної печатки.
Цар Хаммурапі і бог Шамаш. Зображення на стелі із законами Хаммурапі (Лувр).
Виникнення держави у стародавньому Єгипті
1. Країна в долині Нілу. Майже одночасно з містами Месопотамії перші держави виникли і в Єгипті – країні, розташованій у нижній течії річки Ніл. Природа Єгипту відрізняється від природи Месопотамії. Тут спекотно і влітку, і взимку, і майже ніколи не буває дощів. Проте щороку в червні, коли сезон дощів настає в Центральній Африці і починають танути сніги в горах, Ніл виходить з берегів. У листопаді вода спадає, залишаючи на березі товстий шар чорного родючого мулу. Саме тому єгиптяни йменували свою країну Кемет – «Чорна земля». Єгиптом цей край назвали греки, які саметакпереінакшили вислів «твердиня бога Пта» – одного з найбільш шанованих давніми єгиптянами богів.
Для мешканців «Чорної землі» рік ділився натри частини. Перша – найдовша, це час розливу Нілу. Друга,