Жорстоке небо. Максим Кидрук
У салоні стюардеси завершили перевірку перед зльотом.
Українець пробігся поглядом по елементах управління: важіль керування закрилками, важелі тяги, цифровий дисплей із параметрами роботи двигунів. Усе в нормі, але в той же час щось не так. «Що за дурниці? – Ротко сердився сам на себе. – Не шукай неприємностей там, де їх немає. Думай про щось добре». Він зусиллям волі пообламував, відкинув геть неспокійні думки й уявив свою родину. Марина, Оленка, Ася. У грудях потепліло, сум’яття вгамувалось. Через що він збаламутився? Все буде прекрасно! За сорок хвилин він посадить цю залізяку в аеропорту Париж-Північ, потім повечеряє в одному з ресторанів неподалік аеропорту, поїде на квартиру і гарненько виспиться. А зранку вирушить до аеропорту ім. Шарля де Голля – зустрічати своїх дівчаток.
А поки що – час сконцентруватись на літаку.
– Так, – твердо мовив Радислав.
Бельгієць увімкнув зв’язок із центром управління польотами:
– Диспетчерська, це «Франс Континенталь» 1419, прошу дозволу на зліт.
– «Континенталь» 1419, зліт дозволяю… Щасливої дороги!
Тієї ж миті Ротко перемкнув свій мікрофон на салон «ААРОНа 44»:
– Cabin crew, seats for departure,[20] – відімкнувши мікрофон, нагадав другому пілотові: – V1 – сто п’ятнадцять вузлів, VR – сто двадцять вузлів.[21] – Від цього моменту – жарти геть. Після виходу літака на смугу Радислав ставав таким же педантичним і скрупульозним, як і його напарник.
– Вас зрозумів, капітане.
– Поїхали…
Не знімаючи ступні з педалі гальма, українець перемістив важелі тяги вперед, спершу збільшивши оберти двигунів до 40 % від N1. Виждав секунду, переконуючись, що потужність стабільно зростає, а тоді рвучко пересунув важелі в крайнє переднє положення – повна тяга, злітний режим! – і відпустив гальма.
Двигуни заревли, корпус «ААРОНа 44» дрібно затремтів, і літак рвонув уперед смугою.
Радислав тримав штурвал, Метью стежив за швидкістю. Шістдесят… вісімдесят… сто вузлів. Сніжинки мчали повз вітрове скло, з шурхотом огинаючи фюзеляж і поступово перетворюючись на розмиті іскорки.
Літак розігнався до швидкості прийняття рішення.
– V1, – відрапортував Ріґґсон.
Українець кинув погляд на панель з дисплеями. Все добре – розгін триває.
Буквально за мить по тому лайнер досягнув швидкості відриву.
– Rotate![22] – випалив другий пілот. Від його ніяковості й невпевненості не лишилося й сліду: губи міцно стиснені, ніздрі роздуті, очі палахкотять.
– Roger,[23] – відповів Радислав, одночасно тягнучи штурвал на себе.
«ААРОН» задер носа, дві секунди мчав смугою на основних стійках шасі, після чого відірвався від землі та легко злетів у небо.
– Набір висоти? – Радислав не відводив очей від залитого чорнотою й сніжинками-іскрами скла кабіни.
– Підтверджую,
Екіпаж, зайняти місця для зльоту (
V1 – швидкість прийняття рішення – максимальна швидкість, за якої пілот може скасувати зліт і загальмувати до кінця злітної смуги. Якщо яка-небудь система (наприклад, двигун) відмовляє після проходження V1, пілот повинен продовжити зліт, набрати мінімально необхідну для безпечного розвороту висоту, зробити коло над аеропортом і виконати аварійну посадку. VR – швидкість відриву – швидкість, за якої підйомна сила повітря, що набігає на крило, достатня для відриву літака від землі. V1 та VR – критично важливі параметри зльоту авіалайнера.
Rotate (з англ. буквально –
У радіозв’язку «Roger» є загальноприйнятим відповідником фрази «Вас зрозумів» або – більш точно – «Я зрозумів усе з останньої передачі» (