Сповідь з того світу. Ярослав Яріш

Сповідь з того світу - Ярослав Яріш


Скачать книгу
і яка лежала не у портфелі, а у Маріїній сумочці. І ніякий «пан Михайло» йому документи не підписував… Він знав тільки одного пана Михайла – майора міліції!

      Треба було потягнути час.

      – Я мушу перечитати документи, потім підпишу, – сказав Іван.

      – Ти шо, казьол, оборзів! – рявкнув Лихо і вдарив Івана ногою.

      – Тихо! – спинив Нед. – Нехай читає! Це ж принципово: тільки ідіот підписує, не перечитавши! А ти, Ваня, мудрий мужик! Розумієш, були б зараз 90-ті… Але зараз не то – працювати нема з ким, кругом одні дебіли! Ну подивись на них – яку роботу їм можна поручити?!

      – Альо, гараж! – обурився Лихо, але Нед тільки відмахнувся від нього:

      – Нам потрібні нормальні люди, розумні, тому не тупи, братан…

      Нед подав документи, ліхтарик, і Іван став усе ретельно розглядати. Марія принишкла біля нього. Бандюки затихли, чекали. Раптом у Неда задзвонив мобільний.

      – Альо… Да… Та ну на… Зрозумів.

      Нед заховав телефон, мовив Лихові:

      – Дай ствол!

      Той подав. Нед раптом схопив Марію за волосся, притяг до себе і приставив пістолет до скроні. Іван стрепенувся, але тут же перед ним блиснув ніж Лиха.

      – То ти, сука, мусарів визвала?!

      Вона не відповіла, натомість підбіг Малий.

      – Шо таке?

      – Сюда наряд їде. Бистро метнулися, підігнали «дев’ятку», а мінівен нахєр в кювет! Рухом!!!

      Вони побігли, лишивши Івана й Марію з Недом.

      – Підписуй, урод, а то зараз я їй мозги з голови виб’ю!

      Іван підвівся, відкинув геть документи.

      – А ти в мене стріляй, гнида. Ну, чого чекаєш?

      – Я вас двох завалю, мля буду! Сина сиротою лишиш!

      – Іване! – крикнула Марія, але той ступив іще крок уперед. Раптом десь удалині почулися звуки міліцейської сирени.

      – Пусти її! – гримнув Іван.

      «Тільки без мокрухи», – повторив сам собі Нед, а тоді перевів пістолет на Івана:

      – Підписуй!

      – Пусти її кажу, бо тут тобі і смерть!

      – Фак!

      Він вистрелив. Марія скрикнула і смикнулася у бік свого чоловіка. Та було пізно: Нед вистрелив іще двічі, Іван хитнувся і впав горілиць. Марія кинулася до нього. Нед іще хотів пальнути, тільки у його пістолеті скінчилися набої, а сирени вже вили зовсім поруч.

      – Фак! – знову крикнув Нед.

      Все, що він зробив, – це підхопив свої документи, Іванів портфель і розчинився у пітьмі, так що чути було тільки, як рвонула польовою дорогою «дев’ятка».

      Марія не могла у все це повірити. Її душа, захлинаючись від болю, ніяк не могла цього стерпіти й усвідомити. Кричала, та крику того не було чути; плакала, тільки сльози ті не текли; одні прокльони підіймалися до самого неба. Хитаючись, наче п’яна, вона пішла полем, рвучи на собі волосся…

      Розділ 7

      Михайло

      Світало. На сході небо було червоним: невідомо, чи то на вітер, чи на дощ, чи на смерть. Сонячні промені освітили поле під Городком, чорну дорогу, голі дерева й придорожню пожовклу траву, притрушену брудним листом. Грудень цьогоріч видався


Скачать книгу