Їжа. Італійське щастя. Олена Костюкович
Алкоран». «Воєвода римський», спеціально до нього приставлений, узяв у папи для Толстого дозвіл і ключі, щоб «показати всі святі речі, які перебували в Римі». Так, стольнику було продемонстровано і витлумачено все, що пов’язано з генеральною репетицією ювілею, насамперед – Святая Святих і Сходи, «є у римлян про ту церкву прислів’я, що ніби тую церкву відчинять, прийшовши на землю, Ілля-пророк і Єнох. У тій великій церкві з паперті зроблені п’ятеро дверей… між якими середні бувають завжди замкнені. І сам папа тими дверима до церкви не завжди входить…» Стольник Петро Толстой ухильно пише про святий рік – для православ’я наближався рік, що ні за концепцією, ні за літочисленням святим не був. Але враження від організації туристичного обслуговування у місті Римі у Толстого однозначно позитивне:
«Народ чоловічої і жіночої статі благовидний і вельми ввічливий… Народ римський до іноземців вельми ласкавий, а паче до московських людей безмірно приємний… На столах бувають скатертини порядні… тарелі і тарілки олов’яні, порядні, чисті… Рукомийники і цебра чисті завжди… Тютюну димового римські жителі, чесні люди, не вживають і тим гребують…»[38]
Саме так: становище приймаючої країни зобов’язувало надавати приїжджим чисті рукомийники і тарілки і вживати поменше димового тютюну… Італійська кухня формувалась відповідно до запитів величезного числа прибульців, що брели і мчали верхи країною. Італійці винаходили для паломників різні види «напутніх» продуктів тривалого зберігання, випікали коржі і хліб, що їх можна було скільки завгодно тримати в торбі. Час від часу власники трактирів і ресторанів демонстрували не лише неабияке завзяття, але й брак гарного смаку.
Головними бенефіціарами та операторами розрахованої на туристів економіки виступали форпости католицизму – середньовічні монастирі. Коли внаслідок посилення арабів і ослаблення могутності Візантійської імперії, а також зростання кількості розбійників і піратів, у VII–X століттях Середземне море виявилось непридатним для перевезень, в економіці Європи почався трагічний застій, розблокований тільки в XI столітті – Хрестовими походами. А до Хрестових походів, у VIII столітті, араби тримали під контролем Середземне море і не пускали європейців нікуди. Через це втратили економічну потугу стародавні міста, що були великими за давньоримської доби, в V–VIII століттях мали важливе значення як перевалочні пункти для товарів, вивантажуваних у портах Середземномор’я для подальшого розвезення континентом до самісінької долини Рейну.
Усе європейське купецтво опинилось у вимушеній кризі. Ввезення якісного імпорту в Європу звелось майже до нуля. Дефіцитом стали і папірус (матеріал для писемності), і спеції (матеріал для медицини та кулінарії). У цей важкий час Італія єдина зуміла підтримати важливу мережу культурних і торгових зв’язків. То були зв’язки і між замками аристократів, і між єпископськими палацами, але найміцнішими були зв’язки між монастирями. Вони тримались за будь-яких умов. Від монастиря до монастиря, Францигенським
За: