Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак
Втім, стараннями голкіпера команди Кавазашвілі пропустили двічі. Як заявив відразу після матчу сам Якушин – у всьому був винен Стрєльцов, який не забив два «вірних гола».
Після приїзду в Москву зі збірної були звільнені Воронін і Стрєльцов. І якщо першого шляхом багатотисячних листів по партійній і спортивній лініях на матч у відповідь вдалося повернути у збірну, то Стрєльцову згадали все – і давню судимість, і нібито непомірність у вживанні алкоголю. Таким чином, найталановитіший футболіст за всю історію СРСР не зіграв на жодному Чемпіонаті світу та на жодному Чемпіонаті Європи, хоча зробив все, аби збірна туди потрапляла.
А потрапила вона туди цього разу виключно «на морально-вольових» – стиснувши зуби і риючи землю, радянські футболісти забили три необхідні м’ячі в «Лужниках» і не пропустили жодного у присутності 103 тисяч уболівальників.
3 квітня 1968, Лондон. Англія – Іспанія 1:0 (84ʹ Б. Чарльтон 1:0).
8 травня 1968, Мадрид: Іспанія – Англія 1:2 (47ʹ Амансіо 1:0, 54ʹ Пітерс 1:1, 81ʹ Хант 1:2).
6 квітня 1968, Софія. Болгарія – Італія 3:2 (11ʹ – пен. Котков 1:0, 60ʹ Пенєв (автогол) 1:1, 66ʹ Дерменджиєв 2:1, 73ʹ Єков 3:1, 83ʹ Праті 3:2).
20 квітня 1968, Неаполь. Італія – Болгарія 2:0 (14ʹ Праті 1:0, 55ʹ Доменгіні 2:0).
6 квітня 1968, Марсель. Франція – Югославія 1:1: (66ʹ Мусемич 0:1, 78ʹ Ді Налло 1:1).
24 квітня 1968, Белград. Югославія – Франція 5:1 (2ʹ І. Петкович 1:0, 13ʹ Мусемич – пен. 2:0, 14ʹ Джаїч 3:0, 23ʹ Ді Налло 3:1, 32ʹ І. Петкович 4:1 79ʹ Мусемич 5:1).
4 травня 1968, Будапешт. Угорщина – СРСР 2:0 (21ʹ Фаркаш 1:0, 85ʹ Гереч 2:0).
11 травня 1968, Москва. СРСР – Угорщина 3:0 (22ʹ Шоймоши (автогол) 1:0, 59ʹ Хурцилава 2:0, 73ʹ Бишовець 3:0).
Фінальний турнір
Фінальний турнір ЄВРО-68 пройшов в Італії. Півфінали були намічені в Неаполі і Флоренції. За черговим «неймовірним збігом обставин» радянській команді судилося грати з господарями турніру в місті біля підніжжя Везувію.
Перш ніж перейти до опису і аналізу подій на полі, слід згадати усі чинники, які привели до того, що все сталося саме так, а не інакше. Радянська збірна з футболу у всі часи була швидше не збірною кращих гравців країни, які разом домагаються кращих результатів, а парадною вивіскою для імперіалістичного Заходу країни «соціалізму, що переміг». Саме втручання партійної, службістської та іншої «нефутбольної», але дуже керівної складової до складу, тренувального процесу, а зрештою – в гру спортсменів на полі, багато в чому і визначали результат цієї гри.
Збірна, що відправилася в Італію, була зовсім не тією, яка упевнено здолала відбірковий етап і стадію чвертьфіналу. «Політичні» втрати Стрєльцова і списаного «на пенсію» Лева Яшина перед самим від’їздом доповнилися втратами Численка і Хурцилави. Двох гравців основи команда втратила за чотири дні до вильоту в Італію – такі були наслідки «мудрого партійного рішення» боротися за першість в Європі і проводити відбір на Олімпіаду одним складом. Численко і Хурцилава були зламані гравцями Чехословаччини в Остраві, де команда СРСР програла