Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак
1971, Роттердам. Голландія – Люксембург 6:0 (Ліппенс 27ʹ, Кейзер 53ʹ, 80ʹ, Кройф 59ʹ, 70ʹ, Суурбір 83ʹ).
4 квітня 1971, Спліт. Югославія – Голландія 2:0 (Єркович 8ʹ, Джаїч 84ʹ).
24 квітня 1971, Гера. НДР – Люксембург 2:1 (Крайше 31ʹ, Френцель 88ʹ – Дюсьє 90ʹ).
9 травня 1971, Лейпциг. НДР – Югославія 1:2 (Леве 70ʹ – Філіпович 11ʹ, Джаїч 19ʹ).
10 жовтня 1971, Роттердам. Голландія – НДР 3:2 (Хулсхофф 25ʹ, Кейзер 52ʹ, 63ʹ – Фогель 10ʹ, 82ʹ).
16 жовтня 1971, Белград. Югославія – НДР 0:0.
27 жовтня 1971, Тітоград. Югославія – Люксембург 0:0.
17 листопада 1971, Ейндховен. Голландія – Люксембург 8:0 (Кройф 3ʹ, 16ʹ, 60ʹ, Кейзер 6ʹ, Палплатц 17ʹ, Хулсхофф 37ʹ, Хукема 52ʹ, Ісраель 83ʹ).
Група 8. Німці довго запрягають…
Збірна ФРН, відома всьому світу як «непереможна машина» Гельмута Шона, отримала в ході жеребкування, напевно, найлегшу групу: турки з албанцями вважалися завидними постачальниками очок для провідних збірних, в той час як зараховувати до грандів збірну Польщі також було б перебільшенням. До початку 70-х у першій збірній лише дебютували пізніше видатні Жмуда, Лято і Шармах, а один Любанський, хоч і був зіркою першої величини, і вирішував іноді одноосібно долю цілого матчу, все ж не був в силах витягнути посередню команду на Чемпіонат Європи. І нехай не сприймуть за образу поляки, але їхня збірна у цьому відбірковому циклі навіть поруч не стояла з німцями, які переживали свій «золотий період».
Слід визнати, що як часто трапляється з фаворитом, збірна Західної Німеччини стартувала не те щоб не феєрично, а зовсім навіть мляво. У першому матчі вдома проти турків команду врятував від поразки гол Гердта Мюллера з пенальті. Другу гру – в Албанії – німці практично повністю «відстояли», хоча Мюллер встиг відзначитися і тут, забивши єдиний переможний м’яч.
Переоцінити внесок нападника в успіхи збірної ФРН зразка початку 70-х взагалі складно. Мюллер – феноменальний футболіст, який забивав за збірну більше м’яча за гру (68 голів в 62 матчах). Таким здобутком не можуть похвалитися ані Кройф, ані Пеле, ані Марадона. Фактично самостійно Мюллер привів збірну ФРН у півфінал ЧС-1970, забезпечив чемпіонство на ЧС-1974 і ЄВРО-72. Якщо додати, що і в 70-му, і в 72-му Мюллер був кращим бомбардиром першості, забивши більше половини м’ячів своєї команди, переоцінити його вклад у загальний успіх німців взагалі складно.
При цьому самі німці жартували, що Мюллер – пародія на футболіста, називаючи його ласкаво Kleines dickes Müller («Маленьке товсте Мюллер»). Вся справа в тому, що Мюллер був невисоким, приземистим, щільно збитим гравцем, не схожим на швидкого бігуна. Однак він умів надзвичайно швидко прискорюватися на невеликі відстані, відмінно грав головою і мав феноменальне гольове чуття. Він вміло використовував свої короткі ноги і низький центр тяжіння, щоб різко розвернутися і прискоритися, при цьому його суперники падали при таких маневрах.
У відборі на ЄВРО-72 в Бельгію Мюллер забив шість м’ячів з 10 командних, зігравши в п’яти матчах.
Поляки ж позбулися всіх шансів на путівку в чвертьфінал, програвши спочатку вдома