Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак
– СРСР 1:1 (Ніколсон 13ʹ – Бишовець 32ʹ).
Північна Ірландія: Дженнінгс, Райс, Нельсон, Ніколсон, Хантер, О’Кейн, Б. Хамільтон (М. Х. М. О’Нілл, 65ʹ), Клементс, Дуган (к) (Кассіді, 46ʹ), Т. Ніл, Макморді. Тренер – Т. Ніл.
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Ловчев, Хурцилава, Коньков, Кисельов, Долматов, Колотов, Бишовець, Шевченко (Іштоян, 60ʹ) Тренер – В. Ніколаєв.
27 жовтня 1971, Севілья. Іспанія – СРСР 0:0.
Іспанія: Рейна, Соль, «Гальєга», «Антон» (Марсіал, 76ʹ), «Тононо», Лора, Кларамунт, Амансіо (к), «Кіно», «Кіні», Чуррука. Тренер – Л. Кубала.
СРСР: Рудаков, Дзодзуашвілі, Шестерньов (к), Істомін, Хурцилава, Колотов, Мунтян, Долматов, Федотов (Кисельов, 83ʹ), Бишовець, Іштоян (Шевченко, 62ʹ). Тренер – В. Ніколаєв.
24 листопада 1971, Гранада. Іспанія – Кіпр 7:0 («Піррі» 8ʹ, 47ʹ – пен., «Кіно» 15ʹ, 23ʹ, Агілар 63ʹ, Лора 66ʹ, «Чечу» Роха 75ʹ).
16 лютого 1972. Халл (Англія). Північна Ірландія – Іспанія 1:1 (Морган 72ʹ – «Чечу» Роха 41ʹ).
Група 5. На домашній чемпіонат – по головах колишніх грандів
При жеребкуванні п’ята група вважалася найбільш рівною – у ній зібралися ще десять років тому грізні данці з португальцями, майбутні господарі першості – бельгійці і традиційно авторитетна футбольна збірна Шотландії.
Несподівано для багатьох саме бельгійці виявилися сильнішими за всіх. Причому всі питання про переможця були зняті представниками Бенілюксу ще в чотирьох стартових матчах, в яких підопічні Раймонда Гуталса виграли із загальним рахунком 10:1.
Слід визнати, що на руку бельгійцям зіграли і жорстокі розбірки Португалії та Шотландії між собою, що не дозволили як одним, так й іншим змагатися з чорно-жовто-червоними, які все далі тікали у очковий відрив. Але навіть незважаючи на втрати, Португалія Еусебіо могла вирішити ситуацію в групі на свою користь – для цього останній матч у себе вдома португальці мали виграти з різницею в три або більше м’ячів. Гра ж на «Да Луш» у Лісабоні проходила за сценарієм гостей. Єдиний м’яч Фернандо Переш забив на останній хвилині, та й той – з пенальті. До цього моменту португальці програвали 0:1 і позбулися всіх шансів пробитися в наступний етап.
Сьогодні важко вгадати – чи ж то бельгійці було так надихнулися перспективою зіграти на домашньому ЄВРО, чи можливо в країні виросло покоління непоганих гравців, але факт залишається фактом: команда Гуталса зразка 1971–1972 років стала першою ластівкою серед бельгійських збірних, які в подальшому 15 років поспіль виходили у фінальні частини всіх без винятку чемпіонатів світу та Європи, а в 1980-му грали навіть у фіналі ЄВРО.
Фахівці відзначають, що такий злет країни, футболісти якої ні до, ні після гучних футбольних успіхів не мали, пов’язаний з переходом від аматорського до професійного футболу. Однак, перший турнір серед професійних команд в Бельгії датується 1972–1973 роками, в той час як вже взимку 1970–1971 збірна Бельгії всуху обіграла послідовно данців, шотландців і португальців.
14 жовтня 1970, Копенгаген. Данія – Португалія 0:1 (Жоау Жасінту 42ʹ).
11 листопада 1970, Глазго. Шотландія – Данія 1:0 (О’Гер 13ʹ).
25 листопада 1970, Брюгге.