Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник
ти собі просиш перед смертю?
– У пищалку заграти.
Піп каже:
– Не вільно, не дозволяю.
А суддя:
– Що чоловік попросить, то йому дозволяється перед смертю.
А той як заграв у пищалку, той вівчар дурний, як почали всі танцювати: і суддя, і піп, і всі. А піп танцює і плеще в долоні:
– А я казав не дозволяти.
Грав він, грав, а далі став. Суддя і піп кажуть:
– Тепер ми його кинемо у воду.
А він знову почав грати. То так їх утуманив, що насилу його збулися.
– Іди собі, куди хочеш, і дай нам спокій.
Казка про Іллю Муромця і Солов'я-розбійника
Ілля Муромець народився у бідній сім'ї. Батько й мама його ходили в ліс, дрова рубали, обробляли землю і сіяли, скільки могли, там півгектара, чи що. І так кормили сина Іллю, бо він слабий був на ноги. Тридцять літ Ілля на печі лежав, не міг уставать, нічого не міг робить.
Коли пройшло тридцять літ, батько й мати Іллі Муромця були в лісі, на роботі, а Ілля лежав на печі; прийшли три старики і гукають:
– Іллюшко, Іллюшко, одчини двері!
Він каже:
– Як же я вам відчиню, я слабий на ноги, я не можу вставать.
– Устанеш, устанеш, ану понатужся, Іллюшко, ану, встань!
Ілля понатужився, як махнув ногами, так із печі зіскочив зразу аж на землю. Зразу пішов, одчинив двері, старики увійшли і сказали:
– Ну, Ілля, ти мав велику хворість і пережив. Тепер ти будеш радіть, твій тато і мати будуть радіть, бо будеш ти здоровий і сильний богатир.
Подали вони йому кухоль води:
– От на, випий цей кухоль води, і тоді відчуєш, що буде з тобою.
Він узяв, хильнув раз.
– Ну, що відчуваєш?
– Велику силу в собі відчуваю.
– Добре, ану, потягни іще раз!
Він перехилив, випив ще раз тої води…
– А тепер що?
– Таку силу, – каже, – відчуваю, що коли б у сиру землю вставить кільце, то я взяв би за те кільце і всю землю перекинув би.
– Ну, добре. Тепер так, Іллюшко, – вони кажуть, – ти своєю силою не хизуйся і не розказуй нікому, а роби так, щоб тобою раділи твій тато й мама. Злого нікому не роби, а тільки роби добро…
В той час на Руську землю нападали татари. І от Ілля Муромець вирішив захищать рідну землю від татар. Якраз було оточено якийсь город. Ілля Муромець підійшов під той город, а там були три царі татарських, богатирі. Вирвав він дуба і як почав колотить війська їхні. Розбив усе військо татарське, тільки три царі-богатирі осталися. Він прийшов до них і сказав:
– Ідіть у своє царство татарське і закажіть усім, щоб більше ніколи на Руську землю не приходили. Я б і вас теж тут поклав, але залишаю живими тільки для того, щоб ви всім заявили, аби більше не приходили сюди. Бо на Руській землі появився богатир Ілля Муромець, який всіх вас розіб'є.
Пішли ті назад, а Ілля Муромець зайшов у місто. Люди поховалися: хто в хату, а найбільше по церквах. Зайшов він у церкву – повно людей, плачуть і моляться Богу.
– Що ви тут робите, люди добрі? – питає Ілля Муромець.
– Як що робимо?