Історія України. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
землі всім не вистачало. Тоді частина громадян переселилася з поліса-метрополії («міста-матері») в заснований десь на узбережжі Середземного або Чорного морів поліс-колонію, навколо якого було багато землі. До того ж у полісах велася постійна боротьба між прибічниками демократії («народовладдя», така форма державного ладу, яка передбачає можливість усіх громадян брати участь в управлінні державою, тобто всі громадяни мали право бути обраними на посади магістратів) та аристократами (в перекладі аристократія – «влада благородних», тобто знатних громадян). Часто в колонії переселялися представники партії, що програла в політичній боротьбі.
Греки-іонійці засновували свої колонії передовсім як опорні пункти для торгівлі з місцевим населенням та були зацікавлені в поставках сільськогосподарських продуктів з хор (земель) нових полісів. Вони займали землі на узбережжях, де ніхто не проживав, або купували землю у місцевих мешканців та підтримували з ними добрі стосунки. Греки-дорійці, як правило, підкоряли місцеве населення та робили його рабами громадян полісу-колонії.
Елліни в VII–VI ст. до н.е. настільки освоїли береги Чорного моря, що стали називати його Понтос Еуксенос – «Море Гостинне». Азовське море вони вважали озером Меотідою – «матір’ю Понту». Крим називали Таврикою, тобто країною таврів (?), які шанували биків (грецькою «таурос» – бик). У Північному Причорномор’ї найраніше давньогрецьке поселення Борисфеніда (Борисфен – Дніпро) виникло на Бережанському півострові (нині острів) близько середини VII ст. до н.е. В першій половині – середині VI ст. до н.е. вихідці з іонійського Мілету заснували Ольвію (давньогрецькою – «Щасливу») на правому березі Південнобузького лиману (біля сучасного с. Парутине Очаківського району Миколаївської області). В середині V ст. до н.е. Ольвію відвідав «батько історії» – Геродот. Наприкінці VI ст. до н.е. були засновані Тіра, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкінітіда (на західному узбережжі Криму). В другій половині VI ст. до н.е. виникла більшість міст на узбережжі Східного Криму, Керченського та Таманського півостровів, тобто на землях біля Боспору Кіммерійського (Керченської протоки): Пантікапей (сучасна Керч, в перекладі зі «скіфської» – «рибний шлях»), Феодосія (давньогрецькою «Дар богів» або «місто, засноване Феодосієм»), Німфей («Святилище німф»), Кіммерік, Порфмій («Переправа») Мірмекій, Тірітака, Ілурат, Фанагорія, Гермонасса, Кепи («Сади»), Синдська гавань (Горгіппія). Більшість згаданих полісів заснована вихідцями з іонійського полісу Мілету. В 422–421 рр. до н.е. у Південно-Західному Криму греки-дорійці з Гераклеї Понтійської та з острову Делос заснували Херсонес (грецькою «півострів») Таврійський (в межі сучасного Севастополя).
Борисфеніда залежала від Ольвії. Сама ж держава ольвіополітів залежала від царів Скіфії. В V ст. до н.е., за Геродотом, в Ольвії існували укріплення та палац скіфського царя Скіла. В 331 р. до н.е. скіфи та ольвіополіти відбили напад військ македонського