Історія України. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
про його діяння та мандри апостолів, а також листи апостолів були зібрані й записані грецькою мовою (койне). Вони стали Новим Заповітом Біблії (Старий Заповіт Біблії – священна книга іудеїв – був створений жерцями стародавніх євреїв давньоєврейською мовою). Спочатку керівники християнських громад обиралися. Згодом утворилася церква – організація з ієрархією священнослужителів на чолі з єпископами («пастирями»), сформувалися вчення про Святу Трійцю (Бог – єдиний у трьох іпостасях як Бог-Отець, Бог-Син, тобто Христос, та Бог-Дух Святий), обрядність і храми (базиліки), культ святих мучеників і чудотворців. Римська влада ставилася ворожо до перших християн, оскільки вони не шанували імператорів як богів, відмовлялися приносити жертви перед їхніми статуями, тобто для римських посадовців були політично неблагонадійними. Багато християн було жорстоко страчено.
Але нова релігія швидко розповсюджувалася і знаходила послідовників.
В І ст. в Причорномор’ї проповідував один з найближчих учнів Христа – святий апостол Андрій, який, згідно з греко-римськими текстами, відвідав Таврику, але ніколи не мандрував по Дніпру, як написав на початку ХІІ ст. н.е. Нестор Літописець. Наприкінці І ст., за часів імператора Траяна (98-117 рр.) в Херсонес Таврійський був засланий єпископ (папа) Риму Климент (святий Климент Римський).
В І ст. продовжувала посилюватися влада Римської держави. За часів імператора Траяна римляни здійснили свої останні завоювання. У 101–106 рр. армія Траяна підкорила Дакію (сучасну Румунію). На римському кордоні в Дунайсько-Карпатському регіоні були зведені укріплення для захисту від нападів непокірних варварських племен, у слов’янських легендах ці захисні споруди називали «вали Траяна». У 113–117 рр. війська імператора Траяна перемогли парфян та захопили Месопотамію. Але Парфія (Іранське царство Аршакідів) залишалася сильним суперником Риму на Сході. Наступний імператор Адріан (117–138 рр.) повернув парфянам Месопотамію, але парфяно-римське суперництво не припинилось. У 223 рр. останній цар з парфянської династії Аршакідів Артабан V втратив владу над Іраном, яка перейшла до нащадка Ахеменідів Арташира І (Артаксеркса, 223–227–243 рр.), першого царя (шаха, шахиншаха – царя царів) з перської династії Сасанідів. Жорстокі війни іранців з римлянами відновилися. Крім персів на Сході, в ІІІ ст. на кордони Римської імперії з півночі посилили тиск численні племена варварів (варварами іменувалися народи, чиї мови греки та римляни не розуміли; їм здавалося, що «варвари» промовляють тільки слова на зразок «бар-бар-бар» чи «вар-вар-вар»). Ще у 113–111 рр. до н.е. римляни зіткнулися з навалою германських племен кимврів та тевтонів.
Спочатку індоєвропейці-германці мешкали в Скандинавії, Ютландії та на півночі сучасної Німеччини. В І ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. вони почали наступ на кельто-іллірійський та римський світи. Це було нове Велике переселення народів.
Індоєвропейські племена кельтів (галлів, галатів) в стародавні часи займали велику територію від Галісії в Іспанії