Історія України. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
по ньому з Азії в Європу, армія царя царів вогнем і мечем пройшла по землях незалежних фракійських племен і наблизилася до Дунаю. Поблизу гирла великої ріки іонійські (малоазійські) греки знову спорудили наплавний міст. Перед тим, як ступити на нього, Дарій зав’язав на ремені 60 вузлів, наказав будівникам охороняти міст і зробив розпорядження: кожного дня вони мали розв’язувати один вузол. Якщо вузли закінчаться, а військо царя на той час не повернеться, греки могли відпливати на батьківщину. Після цього перська армія рушила вперед.
Величезною була небезпека, що нависла над скіфськими кочовищами. Вона примусила скіфські племена об’єднати сили та звернутися по допомогу до сусідів. На раду до скіфських царів (верховним володарем скіфів був Іданфірс) прибули вожді таврів (вони мешкали в гористій частині Криму і приносили в жертву своїй богині Діві мореходів, що зазнавали корабельних аварій біля їхніх берегів), жителів Подунав’я і Придністров’я агафірсів, а також вожді народів, які жили на північ від скіфів – андрофагів («людожерів»), меланхленів, неврів (одного з кельтських етносів?), гелонів і будинів. Приїхали й посланці савроматів – іраномовного народу, який кочував на схід від Причорноморської Скіфії (предків сарматів). Але згоди вони так і не дійшли. Як пише Геродот, скіфів підтримали лише гелони, будини та савромати (Геродот. Історія. IV, 119).
Скіфи та їхні союзники вирішили уникати відкритого бою з величезною перською армією й поступово відходити, знищуючи на своєму шляху криниці, джерела й пасовища. Відступаючи перед військом Дарія І, скіфи заманили його у глибини Скіфії майже до Приазов’я. Гонитва за скіфським військом, яке розділилося на дві частини, тривала більше двох місяців і виснажила сили перської армії. Одного дня до перського табору з’явився скіфський вісник із дивними дарами цареві: птахом, мишею, жабою та п’ятьма стрілами. Тільки радник Дарія Гобрій зумів пояснити зміст цього дарунка: «Якщо ви, перси, не полинете в небо, обернувшись на птахів, не сховаєтесь у землі, ставши мишами, чи не скочите в болото, обернувшись на жаб, – ви не повернетесь назад, бо будете уражені цими стрілами» (Геродот. Історія. IV, 132).
Дядько царя Іданфірса, який одержав перемогу над перським військом, Анахарсіс (614–556 рр. до н.е.), син Гнура, був відомим в античному світі філософом. Елліни вважали цього представника скіфського царського роду одним з Семи мудреців давнини за притаманні йому моральну чистоту, справедливість та гострий розум. Анахарсіс багато років прожив в Елладі, зокрема й в Афінах, де його другом був мудрий Солон, «батько афінської демократії». Вважалося, що Анахарсіс винайшов ковальські міхи, гончарне коло та якір з двома лапами.
Цар Дарій вирішив повернутися за Дунай. Скіфський цар Скопасіс умовляв греків-іонійців зруйнувати міст. Але греки на чолі з тираном (правителем) Мілету Гістіеєм, які чекали царське військо вже більше 60 днів, зберегли вірність цареві. Вони зруйнували переправу тільки на відстань польоту стріли, щоб заспокоїти скіфів.