Сатирикон. Поезії. Іван Драч
культури?
Частково. Не можна все відзначити, але можна найпомітніші речі виділити, до яких не мають претензій інші члени комітету. Треба ж, щоб співпали смаки. Але ж є різні точки зору.
Це те, до чого людина постійно прагне. Це те, що попереду, міраж, дивне відчуття. Мати крихту щастя можна тоді, коли ти робиш добро і направду допомагаєш комусь.
Я був щасливим піонером і щасливим комсомольцем. Босоноге дитинство, вчився спочатку в своєму селі, потім ходив у сусіднє село. Я був дитиною старших батьків – вони давали мені волю, аби лиш вчився. І я вчився та займався спортом – футбол, волейбол, біг…
Коли усвідомили, що почалося доросле життя?
Я готувався, що мені дадуть золоту медаль, але її дали доньці першого секретаря райкому партії.
Тоді я зрозумів, що життя дуже цікаве. Я відмовився брати атестат зрілості – мені його тільки потім передали.
Хочу побажати собі добра і щастя, здійснення того, чого мені ще не вдалося здійснити.
В «Анкеті Пруста» є таке запитання: що б ви сказали, якби зустрілися з Богом?
Я би вибачився за те, що я такий.
Ірина Славінська
Сатирикон
Із книжки «Противні строфи»
2005
Противні строфи
Де той тяжкий метал?
Де колисливий колос,
Що був у пеклі дня
Подією з подій?
Де голос із душі,
Де фальші ні на волос?!
Іржавий голос мій.
Бляшаний голос мій.
Противні ці слова
В противні пнуться строфи,
Бо вчаділа душа
Й не творить вже дива…
Та над проваллям днів
У пеклі катастрофи
Остання все ж надія —
На слова…
Газова камера біля Кремля, або російська домінанта
Жорстокі до свого народу
До чужих ще жорстокіші
Меншиков у Петра
Чи Жуков у Сталіна
Уславлені полководці
Російської домінанти
Диктують мораль по сьогодні
Газуйте панство газуйте
Убийте десятки чеченців
І сотні своїх беззахисних
Своїх вистачить алкоголіки
А чеченці плодючі мов кролики
Газуйте вперед господа
Аби велика Росія
Лишилась великою
Груша
Вся в шершнях груша шелестюча,
Аж кожна грушка – вся дзижчить,
Бо ж груша вся – медяна туча
Пахучим золотом пахтить.
Летить у небо, чаду повна.
Там дятли й сойки – смоктуни,
І перепілка, й пташка жовна —
Мчать в небо грушею вони.
І я так заздрісно за ними
Десь на вершечку на краю
За грушевими медяними
В бенкеті літа літо п’ю…
Монна Ліза – барменша
Вона портретом стоїть на вікні
Біля