Пасажир. Жан-Крістоф Ґранже
із жінками, і щез у тумані. Якби була інша пора й інші обставини, він неодмінно випробував би свій чар на обох, але зараз він уторопав, що справа таки нагальна. Отож, найближчим часом доведеться забути про сон, про їжу, про сім’ю і взагалі про все, що не має стосунку до розслідування.
Анаїс обернулася до офіцера з антикримінальної бригади, який увесь цей час тримався віддалік, та не пропустив жодного слова з їхньої розмови.
– Знайдіть мені координатора бригади криміналістів.
– Гадаєш, це початок серії? – тихо запитала заступниця прокурора.
У її голосі бриніли подвійні почуття. Пристрасне бажання і відраза. Анаїс усміхнулася.
– Поки що рано робити висновки, люба моя. Зачекаємо звіту судмедексперта. Модус операнді[4] щось підкаже і про особу злочинця. А поки що перевірю, чи не випускали з «кадилака» чергового навіженця.
Цю назву добре знали в місті. Так звалося відділення психіатричної клініки, де тримали особливо небезпечних пацієнтів. Несамовитих шаленців із кримінальними схильностями. То була місцева цікавинка – нарівні зі славетними бордоськими винами і Пілатовою дюною.
– Крім того, я перевірю базу даних по всій країні, – провадила Анаїс. – Треба з’ясувати, чи не скоювалися раніше такі злочини в Аквітанії та інших краях.
Анаїс казала, що їй на думку спадало, аби лише справити враження на суперницю. Єдиною національною базою даних, де містилися відомості про злочини, скоєні на території Франції, була програма, що її оновлювали самі працівники поліції або жандарми, відповідаючи на спеціальний перелік запитань, але робили це задля годиться.
Зненацька завіса імли перед ними розійшлася. У прогалині стояв працівник криміналістичної служби, що у своєму скафандрі скидався на космонавта.
– Абделятіф Дімун, – відкидаючи відлогу, сказав він. – Координатор криміналістичної служби.
– Ви з Тулузи?
– Авжеж. Тридцять перша лабораторія.
– Як це ви так швидко до нас дісталися?
– Поталанило, якщо можна так висловитися.
Він широко усміхнувся. У нього були білі-білісінькі зуби, що виділялися на тлі брунатної шкіри. Років тридцять, вигляд трохи дикий і дуже сексуальний.
– Нас прислали в Бордо з іншого приводу. Забруднення на промисловому підприємстві Лормона.
Анаїс дещо чула про ту справу. Підозрювали колишнього працівника тієї фірми – насправді великого хімічного концерну, – який начебто з помсти навмисне допустився порушення деяких технологічних процесів. Капітан і заступниця прокурора назвалися. Криміналіст скинув рукавички і потиснув обом жінкам руки.
– Успішно попрацювали? – запитала Анаїс, намагаючись, щоб голос звучав нейтрально.
– Майже на нулі. Дуже вогко. Тіло близько десяти годин кисло у воді. За таких умов, вважайте, ніякої надії на папілярні мітки немає.
– На що, перепрошую?
Анаїс обернулася до заступниці прокурора, пишаючись, що може продемонструвати свою обізнаність.
– На відбитки пальців.
Вероніка Руа закопилила губи.
– Фрагментів
Фраза з латини, яка означає «метод дії». У криміналістиці використовується при визначенні профілю злочинця, де можуть бути знайдені ключі до психології злочинця.