Пасажир. Жан-Крістоф Ґранже
бугай гине на арені?
Фермер стенув плечима.
– Матадор заганяє йому в загривок шпагу по самісіньку гарду.[16]
– Який завдовжки клинок шпаги?
– Вісімдесят п’ять сантиметрів. Щоб сягнув артерії або легеневої вени.
Анаїс ніби навіч побачила, як гострий клинок пронизує чорну шкіру, прошиваючи органи і тканини. А ось і вона маленьким дівчам сидить на кам’яних східцях амфітеатру. Від жаху вона притуляється до батька, а він обнімає її, захищаючи. І регоче. Мерзотник.
– Але перед цим пікадор перерубує бичкові потиличне сухожилля списом, – сказала вона.
– Авжеж.
– Потім до діла беруться бандерильєро. Вони розширюють рану, щоб побігла кров.
– Якщо у вас на це є відповідь, то нащо питати?
– Я хочу скласти чітке уявлення про всі етапи умертвіння бичка. Це ж досить кривава картина?
– Нітрохи. Усі травми мають внутрішній характер. Матадор не повинен зачіпати легені. Публіка не любить, як бугай харкає кров’ю.
– Ви мене дивуєте. То матадор своєю шпагою просто завдає милосердного удару?
– Послухайте, чому ви до мене прискіпались оце? Що вам насправді од мене треба?
– Я хочу з’ясувати, чи убивця міг бути матадором.
– Швидше різником.
– Хіба це не те саме?
Mayoral подався до дверей, показуючи, що балачці край. І знову вона все зіпсувала. Анаїс наздогнала його на порозі. Дощ уже вщух, крізь хмари проглянуло сонечко, і калюжі засяяли мов люстерка.
Замість того, щоб спробувати прихилити до себе фермера, вона не втерпіла і поставила ще одне запитання.
– А правда, що бичків для кориди ніколи не підпускають до самок? Щоб лютіші були?
Бернар Рампаль обернувся до неї і процідив крізь зуби:
– Тавромахія – це мистецтво. І, як і кожне мистецтво, воно має свої закони. Віковічні закони.
– А мені казали, ніби в оборах вони намагаються вилізти один на одного. Як ви гадаєте, якби публіка дізналася, що всі ваші бугаї – гейки, їй це сподобалося б?
– Забирайтеся відсіля.
На біса! На біса! На біса!
Вона сиділа за кермом і вголос проклинала себе. Учора зіпсувала розмову з лікарем, що полюбляє гольф. Сьогодні з фермером, який знав про бичків усе. Вона просто не може не бути агресивною. Не може не псувати все своїми дитячими наскоками і жалюгідними провокаціями. Їй доручили серйозне кримінальне розслідування, а вона грається в підлітковий бунт проти буржуазного способу життя.
Кров гупала у скронях. Лице вкрилося холодним потом. Якщо хтось із них зателефонує до прокуратури, їй гаплик. Справу передадуть іншому працівникові поліції. Досвідченішому. І не такому імпульсивному.
Діставшись Вільнев-де-Марсана, вона зупинила авто. Висякалася. Ще раз попирхала ліками в горло і закапала носа. Треба було заглянути до жандармерії, та її опосіли сумніви. Тепер як ніколи треба бути дипломатом, а вона просто нездатна до цього. Надто ж тепер. Та нехай. Пошле до них Ле Коза. У нього талант на такі речі.
Вона ввімкнула
Гарда – металева пластинка на руків’ї шпаги або шаблі для захисту руки від поранення.