Чорний дім. Стівен Кінг
щоб послухати, але перш ніж ми можемо щось почути, вмикається червоний радіоприймач із вмонтованим годинником, і одразу голос Джорджа Ретбуна лунає на всю кімнату. Це змушує Тая остаточно прокинутися й залишити сон, що досі кружляв у його незачесаній голові.
– Уболівальники, ви маєте мене зараз послухати, скільки разів я вам це казав? Якщо ви ще не були в Магазині меблів Братів Хенрайд у Френч Лендінґу та Централії, то ви взагалі не знаєте, що таке меблі. Це точно, я говорю про Братів Хенрайд та їхній колоніальний стиль: вітальні, їдальні, спальні відомих брендів Лей-Зі-Бой, Бретон Вудс і Мусхед, – НАВІТЬ СЛІПИЙ ВІДЗНАЧИВ БИ ЯКІСТЬ У БРАТІВ ХЕНРАЙД!
Тай Маршалл сміється, ще навіть добре не розплющивши очі. Йому подобається Джордж Ретбун; Джордж, як те мотовило.
А тепер, навіть не зупиняючись після реклами, веде далі:
– Ви готові до Брюер-розіграшу, правда? Вислали мені поштову адресу та el telefono? Сподіваюся, що так, адже реєстрація закінчилась сьогодні опівночі. Якщо проґавили… то ваш поїзд пішов!
Тай заплющує очі знову і, мовчки ворушачи губами, повторює одне і те ж слово, понад три рази:
– Чорт, чорт, чорт. – Він забув надіслати і тепер може сподіватись лише на батька (який знає, що його син забудькуватий), можливо, він згадав і зареєстрував його.
– Головний приз, – каже Джордж. – ЄДИНИЙ шанс для тебе, твого кращого друга або подружки бути учасником, «бет боєм» чи «бет ґьорл» у «Брю Крю», під час усієї серії ігор у Цинциннаті. Єдиний шанс виграти битку з автографом Ричі Сексона. Бейсбольна битка – швидка, мов блискавка! Не кажучи вже про п’ятдесят вільних місць біля першої бази поруч зі мною, Джорджем Ретбуном – Мандрівним Коледжем Бейсбольних Наук Округу Кулі! АЛЕ НАВІЩО Я ТОБІ ЦЕ КАЖУ? Якщо проґавив – то вже запізно. Справу закрито, гру закінчено, застебни ширінку! О, я знаю навіщо – щоб переконатися, що наступної п’ятниці ти налаштуєш свій приймач і я обов’язково назву твоє ім’я по радіо.
Тай важко зітхає. Є лише два шанси, що Джордж назве його ім’я по радіо: незначний і жодного. Не те щоб він дуже хотів бути «бед боєм», одягненим у мішкувату форму «Брюерсів», і бігати перед великою кількістю людей у Міллер-Парку, але заволодіти биткою Ричі Секстона, швидкою, мов блискавка… О, це так!
Тайлер викочується з ліжка, нюхає вчорашню футболку, чує запах поту й відкидає її, тоді бере іншу з шафи. Батько іноді питає, навіщо він накручує будильник так рано, адже літні канікули. Тайлер не може йому ніяк пояснити, що кожен день важливий, особливо, такий, наповнений теплом і сонячним промінням, і ніяких особливих обов’язків. Так, наче маленький голос у глибині його душі попереджав не марнувати жодної хвилини, бо часу мало.
Те, що Джордж Ретбун сказав далі, різко вигнало сонливість з голови Тайлера, його неначе облили холодною водою.
– Скажіть, жителі Кулі, ви хочете поговорити про Рибака?
Тайлер оторопів, дивний легкий холод пробіг його спиною, а тоді вниз руками. Рибак. Хтось