Чорний дім. Стівен Кінг
ти швидко вчишся.
Джек: Іноді буває. Як звати того типа, люба?
Жанна: Кіндерлінґ. Торнберґ Кіндерлінґ. Вона похихикала. Але після однієї-двох чарок, після того, як починає затискати носа, просить, щоб його називали Торні.
Джек досі посміхається: А п’є він, люба, джин «Бомбей»? З кубиком льоду, додаючи трохи настоянки?
Посмішка Жанни почала зникати, тепер вона дивилася на нього як на чаклуна: Як ти дізнався?
Але це вже було не важливо, тепер усе стало на свої місця: він зібрав усі необхідні докази. Справу закрито, гру закінчено, застебніть ширінку.
Урешті-решт, Джек полетів назад до Лос-Анджелеса, узявши під варту Торнберґа Кіндерлінґа. Торнберґ Кіндерлінґ – неагресивний, в окулярах страховий агент фермерських господарств із Централії. Це людина, яка і мухи би не скривдила, за столом він нізащо б не сказав слово «лайно», не насмілився б попросити склянку води спекотного дня, але зміг убити двох проституток у Місті Ангелів. Він їх не душив; він зробив свою роботу ножем фірми «Бак», який зрештою привів Дейла до «Спортивного магазину Лепхема» – огидного маленького пункту продажу поруч із «Сенд Бар», найжахливішим пивним закладом у Централії. Завдяки тестам ДНК він уже міг притиснути Кіндерлінґа до стінки, але Джеку все ж таки було важливо дізнатись про місце походження знаряддя вбивства. Він зателефонував Дейлу, щоб особисто йому подякувати, і Дейл, який ніколи в житті не бував західніше від Денвера, був безглуздо зворушений таким знаком уваги. Джек повторював кілька разів під час слідства, що занадто багато доказів не буває, особливо коли йдеться про справжнього поганця, такого, як Торні Кіндерлінґ. Цей тип заявив про своє божевілля, проте Дейл, який щиро сподівався, що його викличуть для показу свідчень, був у захваті, коли суд присяжних відхилив таку заяву і його було засуджено до довічного ув’язнення.
Але що тому передувало? Що стало першопричиною цього? Уміння слухати. Ось і все. Він слухав барменшу, яка звикла, що чоловіки зазвичай витріщаються на її груди, а її слова в одне вухо впускають, а з іншого випускають. А кого Голлівуд Джек слухав до Жанни Мессенґейл? Здається, деяких повій зі стриптиз-бару «Сансет»… Можливо, краще сказати, усе їхнє кодло. (Як же їх можна назвати? – задумується Дейл, ідучи до гаража за шлангом. – Можливо, шиммі нічних метеликів? Стадо індичок-розпусниць.) Жодна з них не змогла впізнати Торнберґа Кіндерлінґа серед інших підозрюваних, оскільки Торнберґ, який був у Лос-Анджелесі, сильно відрізнявся від того, який подорожував сільськогосподарськими підприємствами в Кулі та Міннесоті. Лос-Анджелеський Торні носив перуку, лінзи замість окулярів і фальшиві вусики.
– Найграндіознішим було змінити колір шкіри на темніший, – казав Джек. – Зовсім трохи, але цього було досить, щоб бути схожим на місцевого.
– Був членом драматичного гуртка протягом усіх чотирьох років навчання в середній школі у Френч Лендінґу, – похмуро зауважив Дейл. – Я довідався, що в дитинстві цей виродок грав Дон-Жуана – хіба в таке