.
офіцер за столом прочистив горло й запитав:
– Це правда, що вони мають справу з контрабандистами?
– Доки Айдаго був там, караван контрабандистів полишив січ, несучи важкий вантаж із прянощами. Вони використовували в’ючних тварин і казали, що йдуть у вісімнадцятиденну мандрівку.
– Здається, – сказав Герцог, – контрабандисти стали вдвічі активнішими в період неспокою. Це потребує ретельнішого обмірковування. Нам не варто аж надто перейматися через незаконні кораблі, які добуткують на нашій планеті, – таке завжди було. Але не потрібно, щоб вони повністю вислизнули з поля нашого зору – це не дуже добре.
– Ви маєте план, сір? – запитав Хават.
Герцог поглянув на Галлека.
– Ґурні, я б хотів, щоб ти очолив делегацію – посольство, коли бажаєш – до цих романтичних ділків. Скажи їм, що я не зважатиму на їхню діяльність, якщо вони платитимуть герцогську десятину. Хават оцінив, що на хабарі та додаткову охорону для проведення операцій їм потрібно витрачати вчетверо більше.
– А що, як до Імператора дійдуть чутки? – запитав Галлек. – Він дуже ревно охороняє свій прибуток у ДАПТі, мілорде.
Лето усміхнувся.
– Усю десятину ми відкрито передаватимемо на ім’я Шаддама ІV і цілком законно вираховуватимемо цю суму з податку на організаційні витрати. Хай-но Харконнени спробують щось сказати! А ще ми знищимо кількох місцевих, які розжиріли під Харконненами. Більше жодних хабарів!
Посмішка перекосила Галлекове обличчя.
– Ох, мілорде, чудовий удар нижче пояса. Хотів би я побачити Баронове обличчя, коли він дізнається про це.
Герцог повернувся до Хавата.
– Зуфіре, ти роздобув ті бухгалтерські книги, які обіцяв придбати?
– Так, мілорде. Їх просто зараз ретельно вивчають. Я швиденько проглянув їх і вже можу висловити певні припущення.
– То поділися ними.
– За кожні триста тридцять стандартних днів Харконнени отримували з планети прибуток у десять мільярдів соляріїв.
Стримане зітхання прокотилося столом. Навіть молодші ад’ютанти, які починали нудьгувати, сіли струнко й обмінялися враженими поглядами.
Галлек пробурмотів:
– «…бо будуть вони споживати достаток морський та скарби, зариті в піску»[30].
– Ось так, панове, – вів далі Лето. – Чи є тут хтось настільки наївний, щоб повірити, що Харконнени спокійненько спакували речі й пішли собі геть просто тому, що так наказав Імператор?
Усі похитали головами й злагоджено щось мугикнули.
– Нам доведеться здобувати все силою зброї, – сказав Лето й повернувся до Хавата. – Зараз саме слушна мить для звіту про обладнання. Скільки піщаних краулерів, гарвестерів, фабрик прянощів і допоміжного обладнання вони нам лишили?
– Як сказано в імперському інвентарі, перевіреному Суддею Зміни, повний набір. – Він кивнув ад’ютантові, аби той передав папку, а тоді розкрив її на столі перед собою. – Однак вони вирішили не зазначати,
Повторення Закону 33:19. (