Жіноче тіло у традиційній культурі українців. Ірина Ігнатенко
href="#n_231" type="note">[231], а також насипати в черевики під п’яти жита[232]. І сьогодні деякі інформаторки розповідають про те, що жінки «беруть жито в пазуху, або житній хліб ото кидають шматочок, або жито, як раньше було жито, зерно, то було кидаєм пучечок зав’язаний»[233]; «на могилки нельзя іти – Низя! А йдуть – так беруть шо небудь, цепь яку… Ну, береш шо небудь у кишеню – або замочка якого, або там гвоздічка якого – шоб шо небудь у кишені було. Желєзне»[234]; «до покойніка тоже нє можна йті, на гробкі тоже нє можна йті (мєнструація як є – нє йдуть). Красною лєнтою више колєна перев’язують і йдуть, тоді можна і до покойніка […] женщина нечиста…»[235]; «Нада ниткаю пудвєзатьсє, нитка із льону (когда на похорон іти і менструація) – ниткою пудвєзаться сирою на голому тілу [по поясу] – одевайся і йди»[236]. Цікавою видається така мотивація заборони йти на похорон: «На похорон нєльзя йті. Того, шо нєльзя. Ти ж гразна, а то, щитай, [мрець] – шо вже ангел…»[237].
Отже, під час місячних жінка обмежувалася у родинних обрядах, але, якщо не було можливості їх оминути, вона мала використовувати обереги, щоб убезпечити навколишній світ від свого «згубного» впливу. Поміж іншими, можна виділити такі найпопулярніші обереги: матерія червоного кольору, залізні речі, жито або вироби з нього. Відомо, що червоний колір наділявся цілющими та обереговими властивостями. Залізні речі, завдяки їхній міцності, теж наділяли властивостями оберегу, а жито символізувало життя й добробут.
Під час місячних заборонялося мати статеві стосунки[238]. Традиційне мотивування заборони зводилося до того, що наслідком могло стати народження відьми чи вовкулаки[239]. Щоправда, є й поодинокі твердження про те, що «зачатый «пид краску», во время месячных очищений, будет красив»[240], однак це є радше винятком з правила.
Сучасні інформаторки також підтверджують цю заборону, проте мотивація зводиться переважно до того, що це «гріх», і до необхідності дотримання гігієни під час статевого акту, яку унеможливлювали місячні: «не мона, не положено – гріх»[241]; «не можна було, нє, нє»[242]; «з чоловіком спати теж, спати не можна було – запрещали»[243]; «У нас незя, й не принято. Таки й незя, це ж і неприятно, і самому недобре… І вобше це негарно. Це негарно, й не добре – і боронь Боже, спати – не спали»[244]. «Я ні знаю, як люди, но ми не спалі! Но так і люди: це ж гидко, де ж це воно таке? Це ж гидко»[245].
Традиційно вірили, що статеві стосунки під час місячних могли призвести до хвороб (шкірних і венеричних)[246].
Щоправда, цих заборон не завжди дотримувалися: «Не добре тоді тертися з чоловіками, а то-б вона усе з ним, як-би люди не говорили, їй того хочеться, а ніяково якось їй. Та є такі, що не цураються і мають їх та не бояться. Одначе це вже безсовісні – як же це можна»[247]. За спостереженнями С. Верхратського, «жінки часами
Колодюк І. Канівська польова практика 2007 р. Запис. у с. Гамарня Канівського р-ну Черкаської обл. – Арк. 8.
Кісь О. Полісся 1998. – Арк. 72.
Кісь О. Полісся 1998. – Арк. 138.
Кісь О. Полісся 1998. – Арк. 147.
Кісь О. Полісся 1998. – Арк. 106.
Принагідно зазначимо, що сучасна офіційна медицина підтверджує небажаність інтимних стосунків під час місячних у жінки через багаторазове збільшення ризиків зараження статевими та венеричними хворобами у разі інфікування одного з партнерів (З інтерв’ю практикуючого лікаря М. Л. Грабовецького, запис. Ігнатенко І. 11 грудня 2010 р. в м. Нью-Йорк, США, на тему «Народні методи лікування в інтерпретації сучасної офіційної медицини» // Архів КЕКІФ ф. 24, папка 27, од. зб. 190, Арк. 2.
Онищук А. З народного життя гуцулів. – С. 227.
Иванов П. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской губернии. Приметы и поверья, относящиеся к беременности и к рождению детей // Этнографическое обозрение. – 1897. – № 1. – С. 23.
Спр. Колодюк-5. Матеріали, записані в с. Блажове Рокитнівського р-ну Рівненської обл. – Арк.11.
Спр. Колодюк-1. Матеріали, записані в с. Бовсуни Лугинського р-ну Житомирської обл. – Арк.16.
Спр. Колодюк-8. Матеріали, записані в с. Млини Овруцького р-ну Житомирської обл. – Арк. 23.
Кісь О. Полісся 1998. – Арк. 33.
Кісь О. Полісся 1998. – Арк. 72.
Беньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую» женщину. – С. 130; Верхратський С. А. Український медичний фольклор. – Арк. 72.
Гр[ушевський] Мр. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. – С. 82.
Верхратський С. А. Український медичний фольклор. – Арк. 71.