Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів. Франс де Вааль
у нього піднімалася дибки, щоб припинити скандал. Він стояв між учасниками, доки ті не переставали верещати. Ця «контрольна функція» добре задокументована й у диких шимпанзе. Примітно, що в таких ситуаціях самці не стають на чийсь бік – вони захищають слабшого, навіть якщо нападник є їхнім найкращим другом. Мене часто спантеличувала така неупередженість, що дуже сильно відрізнялася від загальноприйнятої поведінки шимпанзе. Контрольна функція постає над соціальними упередженнями свого виконавця та спрямовується на те, що буде найкращим для спільноти.
Ми з Джессікою Флек продемонстрували, наскільки виграє від такої поведінки група, тимчасово вилучивши з неї самців, які виступають арбітрами. Унаслідок цього спільнота розірвалася по швах: агресія збільшилася, а улагоджених суперечок стало менше. Проте щойно ми повернули самців до групи, порядок відновився{38}. Але одне питання все одно залишається без відповіді: чому вони це роблять? Яку вони отримують від цього вигоду? Основна ідея полягає в тому, що високопоставлені самці отримують повагу та популярність, коли захищають слабких. Проте якщо для молодших самців ця стратегія має хоч якийсь сенс, то Фінеасові вона була непотрібна. Ближче до кінця свого життя цей шляхетний старий самець досяг уже занадто похилого віку та, схоже, став безамбітним. І все ж він ревниво спостерігав за всіма незгодами в групі. Його прагнення гармонії приносило переваги всім, крім, можливо, нього самого. Чи можуть шимпанзе бути більш щедрими, ніж вони мали б бути згідно з геноцентричними теоріями?
Допомагати особам, які не є для них родичами, – для шимпанзе доволі поширена справа. Прикладом може бути Вошоу – перший у світі шимпанзе, який пройшов навчання американської мови жестів; почувши крик ледь знайомої йому самиці, яка тонула, він стрибнув у воду. Подолавши два електричні паркани, Вошоу добрався до жертви та витягнув її на безпечне місце{39}. Інший випадок стався з Тіа, дикою самицею у Фонголі (Сенегал), яка втратила свого малюка через браконьєрів. На щастя, дослідникам вдалося конфіскувати дитинча мавпи та повернути його до групи. Джилл Прутц описує, як самець-підліток Майк, який не був кровним родичем Тіа та не міг вважатися батьком малюка через свій юний вік, підняв немовля з того місця, де його поклали вчені, та відніс просто до Тіа. Він, очевидно, знав, чия це була дитина, та, мабуть, також помітив, як важко було пересуватися матері після того, як її покалічили собаки браконьєрів. Протягом двох днів Майк переносив дитину, коли група подорожувала, а Тіа шкутильгала за ним{40}.
Навіть найдорожча інвестиція з усіх – усиновлення дітей, які не є кровними родичами, – трапляється серед приматів. Причому це стосується не лише самиць, від яких можна було б цього очікувати – з нещодавнього звіту Крістофера Боша з Кот-д’Івуару світ дізнався про щонайменше десять самців диких шимпанзе, які протягом тридцяти років всиновили молодняк, що
Дані про неупереджений арбітраж наводяться за книгами: Jessica Flack et al. (2005). De Waal (1992).
Roger Fouts and Stephen Mills (1997).
Jill Pruetz (2011).