Енеїда. Вергілій

      Ні грабувати зухвало й до берега зносити здобич;

      Зовсім ми іншої вдачі, пихи у побитих немає.

      530 Є десь країна далека, Гесперія зветься у греків,

      Давня країна, родючістю й зброєю сильна й могутня.

      Жив енотрійський там люд, а нині Італії назву,

      Кажуть, од ймення вождя свого внуки дали тій країні.

      Ми туди їхали. – [25]

      535 Та Оріон хмаровійний неждано, здіймаючи хвилі,

      Нас на мілини закинув безвихідні, австрам нестримним

      Дав на поталу, по хвилях бурхливих і скелях розвіяв

      Непрохідних. Лише жменька мала нас дісталася якось

      Вашого берега. Що за народ тут тепер проживає?

      540 Що за країна така, що варварські звичаї терпить?

      Нас не пускають на берег піщаний, за зброю беруться,

      Вийти на землю боронять. Як люди й їх сила не мають

      Шани у вас, пом'яніть хоч богів, які правду й неправду

      Знають. Еней був наш цар; не було в нас правішого мужа,

      545 Ні побожнішого й вищого в війнах і в справі військовій.

      Доля якщо зберегла того мужа, й повітрям надземним

      Дихає він, і темінь жорстока його не покрила, – Страху нема в нас.

      Не будеш і ти нарікати, що перша

      Руку ти нам подала. Бо ще в Сікулійській країні

      550 Військо, й міста, і славетний Ацест є троянської крові.

      Хай нам дозволено буде вітрами пошкоджений флот наш

      Витягнуть, в лісі колод нарубати і витесать весла,

      Щоб, як віднайдемо тільки царя й товариство, могли ми

      Їхать в Італію радо й шукати латинського царства.

      555 А як рятунок пропав, і ти, батечку тевкрів найкращий,[26]

      В морі лівійськім втопився, й нема для Іула надії,

      Хай хоч принаймні на води Сіканії вернемось знову

      Ми, до Ацеста-царя, і увійдем в готові оселі,

      Звідки прийшли ми». Іліоней так сказав, а дарданці

      560 Всі це схвалили.