Я віддав би життя за тебе (збірник). Френсіс Скотт Фіцджеральд
ви прийшли сюди, – почав він пронизливим голосом, – щоб сказати мені про…
– Мовчіть! – вигукнула Талія. – Зараз скажу, що ви накоїли. Нізащо не зможете мене зупинити – з усіма вашими астральними тілами по цей бік Скелястих гір!
Доктор звалився на стілець.
– Ведіть далі, – сказав він, насилу стримуючись. – Кажіть усе, що принесе на язик їдка слина.
Замовкнувши, Талія відвернулась і глянула на сад. Було видно, що вона кусає губи й кліпає, щоб не пустити сльози. За якусь мить дівчина знову втупилася чорними очима в письменника.
– Ви взяли та й використали його, як шмат тіста, – повела вона далі, – й за допомогою ваших облудних медіумів спекли з нього пиріг для істеричок, що вважають вас великим чоловіком. Звуть вас великим! Та ви ж маєте за ніщо гідність і мовчазність смерті! Ви беззубий продажний стариган. Навіть якщо ви справді горюєте, то й цим не можна виправдати вашу гру на легковірності – своїй власній і безлічі інших дурнів. Ото й усе, що я хотіла сказати.
Так само несподівано, як і прийшла, Талія обернулась і з гордо піднятою головою рушила доріжкою – просто на мене. Я вичекав, поки вона пройде повз мене й віддалиться ярдів на двадцять, де її вже не буде видно з вікна. Йдучи м’якою травою назирці, я окликнув дівчину.
– Міс Таліє!
Злегка здригнувшись, вона оглянулася.
– Міс Таліє, хочу вам сказати, що там далі, на стежці, вас чекає сюрприз – хтось, кого ви віддавна не бачили.
Було видно по лиці, що Талія нічого не зрозуміла.
– Не хочеться мені чимось напсувати, – повів я далі, – але й не хочеться, щоб ви налякалися. Бо ж за якусь хвилину вам випаде сюрприз – найбільший за все життя.
– Що ви маєте на увазі? – тихо спитала вона.
– Нічого страшного, – відповів я. – Йдіть собі стежкою й думайте про щось дуже приємне. І враз станеться щось приголомшливе.
На тому я низько вклонився, доброзичливо всміхнувся й спинився з капелюхом у руці.
Спантеличена Талія глянула на мене, помалу обернулася й пішла. За якусь мить вона згубилася з очей за вигином кам’яної огорожі під магноліями.
IV
Чотири дні, чотири задушливі тривожні дні минули, поки я спромігся сяк-так дати лад цьому хаосу й скликати щось схоже на ділову нараду. Перша зустріч Косґроува Гардена з дядечком стала найжахливішою за все моє життя шарпаниною нервів. Добру годину я просидів на слизькому краєчку хисткого стільця, готовий скочити на ноги, як тільки починали тужавіти м’язи юного Косґроува в рукавах піджака. Інстинктивно я сіпався, та щоразу безпорадно зіслизав зі стільця й приземлявся задком на підлогу.
Кінець кінцем доктор Гарден поклав край цим перемовинам – встав і пішов на другий поверх. Вдавшись до погроз та обіцянок, я зумів спровадити юного Гардена до призначеної йому кімнати й вичавив із нього обітницю мовчати принаймні добу.
На підкуп двох старих слуг я витратив усю готівку, що мав при собі, й таким чином переконав їх тримати язик за зубами. Містер Косґроув Гарден тільки що втік із в’язниці Сінґ-Сінґ[21]. Сказавши це, я здригнувся. Зрештою,
Сінґ-Сінґ – тюрма з цілковитою ізоляцією в’язнів, побудована над рікою Гадсон (Гудзон) в Оссинінгу (штат Нью-Йорк) і відкрита 1826 року36 Чорна Королева – персонаж казки Льюїса Керрола «Аліса в Задзеркаллі» (1871), холодна й сувора. Як і її відповідник – Біла Королева (теж шахова фігура), має велике уподобання до логіки й намагається передати його Алісі.