Шопоголік. Софи Кинселла
SW6 8FD
Шановна міс Блумвуд!
На обмежений період часу ми пропонуємо ДОДАТКОВІ БАЛИ за всі покупки на суму понад 50 фунтів, здійснені за допомогою «Золотої карти Бромптон»* – тож чимшвидше скористайтеся нагодою, щоб назбирати ще більше балів та мати можливість обміняти їх на наші подарунки.
Ось деякі з чудових подарунків, які ми Вам пропонуємо:
Італійська шкіряна сумка – 1000 балів
Ящик рожевого шампанського – 2000 балів
Подорож до Парижа на двох** – 5000 балів
(Зараз на Вашому рахунку ‒ 35 балів)
Пам’ятайте: під час дії цієї спеціальної пропозиції Ви отримаєте два бали за кожні витрачені 5 фунтів. Ми будемо раді вітати Вас у нашій крамниці! Неодмінно скористайтеся цією унікальною пропозицією.
* За винятком покупок у ресторанах, аптеці, газетних кіосках та оплати послуг у перукарні.
** З певними обмеженнями – дивіться доданий буклет.
Чотири
Я приїжджаю до батьків – і застаю їх у розпалі суперечки. Тато в саду, трохи піднявшись по складаній драбині, ладнає ринву будинку, а мама за кованим садовим столиком гортає каталог «Ностальгія». Коли я виходжу в сад, ніхто навіть на мене не зважає.
– Я кажу про те, що вони мають подавати гарний приклад! – доводить мама.
– І по-твоєму, гарний приклад – наражати себе на небезпеку? Думаєш, це вирішить проблему?
– «Небезпеку»! – саркастично вигукує мама. – Ну не драматизуй, Греме. То от якої ти насправді думки про англійське суспільство?
– Привіт, мамо, – втручаюся я. – Привіт, тату.
– Бекі зі мною згодна. Правда ж, любонько? – говорить мама і розгортає переді мною сторінку «Ностальгії». – Гарненький кардиганчик, – додає вона майже пошепки. – Поглянь лишень на цю вишивку!
– Звичайно, вона з тобою не згодна! – відповідає тато. – Я ніколи в житті не чув більшого безглуздя!
– Та ніяке це не безглуздя! – обурюється мама. – Бекі, ти ж згодна з тим, що було б добре, якби члени королівської сім’ї їздили громадським транспортом, правда?
– Ну… – кажу я дуже обачно. – Я не те щоб…
– По-твоєму, королеві треба їздити на офіційні зустрічі автобусом номер 93? – насмішкувато кидає тато.
– А чому б і ні? Може, тоді й дев’яносто третій почав би нарешті ходити за розкладом!
– Ну, – кажу я, сідаючи поруч із мамою. – Як у вас справи?
– Ти розумієш, що скоро всі дороги в нашій країні вкриються суцільними заторами? – провадить далі мама. Здається, вона мене взагалі не почула. – Якщо люди не почнуть пересідати на громадський транспорт, для машин узагалі місця не залишиться.
Тато хитає головою.
– І по-твоєму, королева на 93-му автобусі розв’яже цю проблему. Грець із нею, з безпекою, грець із тим, що вона зможе потрапити на значно менше зустрічей…
– Ну не обов’язково сама королева, – викручується