Ситуація «нуль», або Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв
природою потребують конфіденційності.
– А ми будуємо символічний уселюдський храм духу і захищаємо порядок від хаосу. І ці питання також за своєю природою потребують, щоби їх тримали подалі від майданчиків людської цікавості.
– Невже? – Лавр вимкнув диктофон.
– Ви ж самі, Лавре Станіславовичу, щойно підтвердили існування різних рівнів відкритості інформації. Є знання публічні, є фахово конфіденційні, а ще є такі знання, які здобуваються виключно через утаємничення. Священні знання. Для таких особливих знань публічність є смертельною отрутою. Публічність руйнує священне, ритуальне. Тому частина наших знань є закритою для профанічного обговорення, для іронії і осміювання. Проте лише частина. Зрештою, повні описи ритуалів нижчих градусів можна знайти у книжках. Ці книжки вільно продаються. Вони є у нашій храмовій книгозбірні, можу дати вам почитати.
– Добре, Романе Олександровичу, припинимо цю дискусію. До моїх функцій не входить щось вам доводити, я маю лише забезпечити безпеку вашої… вашого Храму. Тому мені необхідна вичерпна інформація про тих, хто потенційно міг би організувати учорашній напад. Це потрібно для роботи, а не задля цікавості чи там загального розвитку. Просте питання: ви можете надати таку інформацію?
– Я попрошу братів, щоби для вас підготували аналітичну записку з цього питання.
– О’кей. І що швидше її підготують, то краще.
Решту часу вони їхали мовчки. Перед черговим перехрестям Корецький дав Лавру кашне зі щільної вовни. Той зав’язав очі і ретельно розправив кашне, не залишаючи жодної щілини: «Чужі таємниці нам не потрібні». За його підрахунком він провів у темряві близько сорока хвилин. Коли Корецький дозволив зняти кашне, Лавр побачив, що Peugeot стоїть на асфальтованому майданчику поряд із двоповерховою будівлею, розмірів і планування якої він не зміг визначити.
Лише вийшовши з автівки, Лавр побачив Храм у всій красі. Це була нова споруда, збудована з сучасних матеріалів. Вона нагадувала гібрид лікарняного корпусу і фортеці. Її спланували у вигляді літери «т», прикрасивши всі три торці декоративними еркерами і вежами. Масивна цегляна коробка спиралася на рустований цоколь. Ковані ґрати захищали вузькі, немов бійниці, вікна. Там, де «неф» Храму перетинався з його «трансептом», над дахом підносилася прозора шестикутна піраміда.
– Храмова обсерваторія, – пояснив Корецький, відслідкувавши напрям його погляду.
– Займаєтесь астрономією?
– Спостерігати за небом – давня і дуже шанована масонська традиція. Більшість видатних астрономів Європи були вільними мулярами. Ньютон, де Аламбер, Норвуд, Вольф, Лаплас і багато інших. Колись було таке правило, що офіцерські посади Молодших Доглядачів масонських лож доручалися виключно професійним астрономам[6].
– Я щось не бачу там телескопа.
– Його ще не встановили. Храм побудовано лише три роки тому. Ми ще не встигли обладнати всі майстерні й службові приміщення.
– Великий у вас Храм.
– Ну, це з чим порівнювати. Якщо, скажімо, з Масонік-Холлом, або
У ритуалі відкриття робіт у Ложі Першого градуса Давнього Прийнятого Шотландського Статуту на питання Майстра Трону «Чому Другий (Молодший) Доглядач займає місце на південній колоні Ложі?» 2-й Доглядач відповідає: «Щоби пильно вдивлятися у небо і слідкувати за перебігом Сонця», – що свідчить про астрономічні корені цієї древньої ритуальної посади.